Читати книгу - "Вибач та зрозумій, Катя Кірініна"

Нічого не відповідаю — просто встаю з шезлонга та проходжу вздовж веранди. Це ідіотизм. Виходить, я гордо пішла з його життя, показавши, що у мене є зуби, а Рита у нас, отже, не гидує грошима ворогів і ще встигла малого прилаштувати до приватної школи?

— Скажи мені, Рито, а навіщо ти взагалі це зробила? Тобі за мене зовсім не прикро і ти вирішила користуватись його грошима? Може, ти ще заміж за нього підеш?

— Олесю, ти верзеш дурниці. До чого тут “заміж”? Ми з ним як брат і сестра, про що ти говориш? Чи це гормони? — сестра підходить до мене ближче і, спершись на поручата, важко видихає. — Можеш злитися, але я не могла дозволити тобі допомагати мені, на що ти збиралася сама жити? Олесю, я розумію, ти раніше жила на інших умовах, і, можливо, ще не в курсі, але діти — це дуже дорого, і тобі самій потрібно буде просити найближчим часом допомоги.

— Якщо Господь послав мені дитину, то і на її утримання теж пошле, — впевнено кажу я, хоча розумію, що мого запасу вистачить хіба що на перший рік.

— У мене не було іншого виходу, інакше мене знайшли б десь під парканом. Насамкінець колектори вже зовсім озвіріли й стали мені погрожувати. Андрій запропонував допомогу, і я не могла відмовитись. Він сплатив борг, або розібрався з кредиторами, я навіть подробиць не знаю. Знаю тільки, що мені стало жити набагато простіше та безпечніше. Ти ж знаєш, я б ніколи не звернулася до нього, але в мене справді не було іншого виходу. Не хочу, щоб Макс залишився сиротою і з вагітною тіткою.

Стою просто шокована, навіть проковтнути не можу.

— Чому ти мені не розповідала про колекторів і що тобі взагалі погрожували? — ошелешено питаю я.

— Не хотіла порушувати твій спокій, ти останнім часом жила в цьому міхурі, — жестом вказує на нашу дачу, — а мені був дорожчий твій емоційний стан, тим паче ми ж не знали…

Рита не договорила, але я знаю, що саме сестра хотіла сказати.

За останні місяці мені було страшно подумати, що моя вагітність може перерватися. Я намагалася взагалі навіть телевізор не вмикати, щоб не навантажувати нервову систему. Навіть заборонила думати про своє розбите серце і зраду колишнього чоловіка, щоб, не дай Боже, не опинитися у лікарні з викиднем.

Мені зрозумілі мотиви Рити, мені не зрозуміло, навіщо допоміг їй Андрій. Він, звісно, був не такою жахливою людиною і завжди ставився до людей з розумінням, навіть намагався комусь допомагати, хто опинився в біді, але це ж моя сестра, а я — жінка, яка його ненавиділа.

— Молодець Андрій, дякую йому, але це однаково не змінює того факту, що він мені зрадив, — піднявши ніс, намагаюся бути байдужою, але чи то гормони, чи морозиво зробило мене добрішою, або сонце впереміш з морозивом і виглядом на море, але я якось перейнялася його широким жестом і на секунду задумалася, що цим вчинком він прокладає дорогу до мене.

— Що саме він питав про мене? — все ж таки не витримую і питаю у сестри.

— Нічого особливого, тільки чи все у тебе добре, — Рита знизує плечима та виходить з веранди.

Якось негусто, а моє дурне нащерблене серце пропускає удар. Воно, мабуть, сподівається, що цей чоловік все ще мене кохає. Все-таки безперечно, це вагітність та відсутність чоловічої ласки. Інакше не можу пояснити цей спалах симпатії до Заремського.