Читати книгу - "Дзвінок який змінив моє життя, Ліліанаа"

РАДЖУ ВКЛЮЧИТИ ПІСНЮ GRAVITATIONAL FORCES 

лікар стояв дивився на мене, він наче й не хотів мені казати стан Ніколь

 - лікарю, що з моєю дівчиною? не мовчіть ви

 - нажаль, у вашої дівчини зірвалася вагітність. нам шкода, медсестра вас проведе до неї..  - він пішов, коли мені сказали про вагітність, я пошатнувся. у нас могла бути дитина, але..але ми не знали, або Ніколь знала і не сказала. я сів у коридорі на лавку і думав про те, що сталося.. до мене підійшла медсестра

 - вам погано? - вона звернулася до мене, я глянув на неї

 - ні, проведіть мене до Ніколь Руденко - вона кивнула і провела мене

 - тільки не довго, пацієнтці потрібен спокій після операції - я кивнув і зайшов у палату, вона дивилася у вікно, я підійшов до неї і поцілував в чоло

 - Денисе - вона глянула на мене

 - слухаю, царапка - я сів на стілець і взяв її за руку

 - тобі лікар сказав, що зі мною? - її очі бігали по моєму обличчі, я зітхнув

 - сказав - коротко відповів

 - і що зі мною? - я опустив голову, не міг сам прийняти цього

 - сонечко, розумієш так буває..не завжди у жінки виходить здорова вагітність.. - я відчув як вона стиснула свою руку

 - я вагітна? у нас буде дитина? - вона мене не зрозуміла, я мовчав, не знав як сказати їй

 - Денисе, не мовчи - я підняв на неї погляд

 - в тебе стався викидень, ми втратили нашого малюка.. - її рука ослабла, вона дивилася на мене і не вірила в це

 - ні, не може бути, ти мене обманюєш! ти брешеш! мій малюк живий! - я встав та обійняв її

 - царапка, заспокойся - на її крик прийшла медсестра вона побачила її стан і вколола їй заспокійливе, мені сказала вийти, я сів на стілець і взяв телефон, написав повідомлення Ігорю Івановичу, що ми в лікарні і вимкнув його. у мене в голові не поміщалося, що я міг би бути батьком, міг тримати її чи його на руках. 

я побачив батька Ніколь який біг з кінця коридору до мене, я піднявся коли він був біля мене

 - що з Ніколь? - відразу запитав він

 - у Ніколь..у неї зірвалася вагітність - мені важко далося оголосити це ще раз, він сів на стілець

 - щ.що? яка вагітність? - Ігорь Іванович не менше від мене шокований був

 - вибачте. - я відійшов до вікна сперся руками і видихнув 

до мене підійшов її батько, торкнувся мого плеча, я повернувся і змахнув сльози 

 - не ховайся знаю, що боляче. ви ж не знали про вагітність?

 - ні, не знали. якби знав я б на руках її носив, робив би все, для збереження вагітності - я стикав кулаки, щоб триматись 

 - Денисе, ви витримаєте, ви сильні. в майбутньому у вас будуть ще діти, може зараз не час вам їх мати

 - Ігорь Іванович, звісно ми не планували цього, але в любому випадку ця б дитина народилася, але вийшло інакше. зараз Ніколь треба прийняти це і змиритися, після цього вона просто боятиметься завагітніти - він погодився зі мною, він зайшов до Ніколь хвилин на 5 і вийшов в коридор

 - я поїду, ти мене повідомляй якщо, щось станеться

 - добре, до побачення - він пішов, я зайшов до Ніколь вона мовчки глянула на мене, я сів на стілець взяв її руку і поцілував. ми мовчали, обом було важко почати розмову, ми розуміли, що відчуваємо.