Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Справа про 19 роялів, Еміл Вахек 📚 - Українською

Читати книгу - "Справа про 19 роялів, Еміл Вахек"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Справа про 19 роялів" автора Еміл Вахек. Жанр книги: 💙 Детективи / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 61
Перейти на сторінку:
з рояля.

— З рояля? — ледве спромігся вимовити Тикач.

— Так. Із рояля марки «Орфей». Напис було облямовано лавровим віночком.

Тикач, що вже був простяг руку до одного з мішечків, відсмикнув її.

— Кодет? Позначений «Орфей»? Ви що, смієтеся з мене? Де ви його знайшли?

— В пансіонаті «Вільгельм Телль», колего. Тоді, коли ви мене побачили і втекли. Я саме хотів вас гукнути, та коли ви… Зволікати не можна було, от я й послав по поліцейського. Відімкнув рояль у його присутності. Під планкою знайшов ось це.

Тикач мовчав. Трампусові видно було, що в ньому аж клекочуть шаленство, лють і здивування. Нарешті він видушив із себе:

— У пансіонаті «Вільгельм Телль»?

— Точніше, в його підвалах.

Тикач нарешті грюкнув кулаком по столу й загорлав:

— Та що це справді таке? Мимрите, мов три дні не їли! Розкажіть до ладу!

— А може, краще подивимося спершу на ті мішечки? Хто знає, що там у них. Я ж не знаю.

Тикач помацав один, потім відрізав печатку і висипав усе, що було в мішечку, на стіл. Приміщення було досить темне, але одразу ж здалося, ніби його залило сліпуче світло. Тикач і Трампус приголомшено дивилися на це блискотливе сяйво. Нарешті остаточно переможений Тикач вимовив:

— Діаманти!

— Кодетові діаманти, — додав Трампус.

Од цих слів Тикач трохи прохолов.

— Може, — буркнув він, — Кодетові, а може, й чиїсь інші…

— Ну от іще — чиїсь інші! Адже я знайшов їх у Кодетовому позначеному роялі!

— Але ж у тій місцевості немає жодної брами, — збентежено заперечив Тикач.

— Можливо, але рояль є. Це факт. I діаманти. Чи, може, ви гадаєте, що хтось іще, крім Кодета, ховав скарби в роялі «Орфей»?

Тикач провів рукою по обличчю і тяжко зітхнув.

— Ні, цього я не думаю, але… — І зробив жест рукою, ніби хотів перелічити камінчики, але одразу ж опанував себе. — Чи можете ви мені пояснити, як опинився там рояль?

— Мені здається, ви недостатньо вивчили топографію старих Карлових Вар.

— А навіщо б я мав це робити? — вигукнув Тикач. На лівій скроні в нього випнулась кривуляста жилка.

Трампус коротко розповів йому про свої роздуми над Віртеровим планом і про те, як йому випадково допоміг Гашек. Здавалося, що Тикач ось-ось зомліє.

— Ніхто не має права доторкнутися до цього, — сказав він. — Навіть я. Занадто велика відповідальність.

—Їх тридцять шість штук, — зауважив Трампус. — Я порахував на око. Це невеликі діаманти, вони не дуже дорогі, але також…

— А скільки, на вашу думку, коштують ці невеликі діаманти? — запитав Тикач.

— Приблизно тисяча крон за штуку по базарній ціні. А он той, що скотився на край, — бачите його?..

— Той, жовтуватий?

— Еге ж. Цей, очевидячки, бразільський. Тикач щось буркнув, що мало означати: на діамантах він не розуміється.

— Вони трохи дешевші за південноафриканські.

— А котрі з них південноафриканські? Я бачу, ви на них знаєтесь.

— Моя дружина успадкувала кілька діамантів, І я біля неї трохи просвітився. Південноафриканські мають синюватий полиск.

— Майже всі камінці так блищать, юначе. Вони належать до коштовніших?

— З погляду колекціонерів. Це означає, що вони й справді коштовні, а втім, я не знаю.

— А скільки все це разом коштує? — запитав Тикач, мить помовчавши.

— Важко сказати, я ж не спеціаліст. Зрештою, ціна діамантів — це завжди таємниця. Їхня ціна, власне, визначається тим, наскільки досвідчений покупець і чи дуже йому цього камінчика хочеться. Для жінок вони завжди будуть дорожчі, бо вони їх завжди дуже хочуть.

Тикач відкашлявся, а потім сказав:

— Значить, грабунок?

— Якщо вірити Мальвіні, то це грабунок найвищого ґатунку. Отой жовтуватий має, мабуть, зо три карати.

— У кронах, юначе, у кронах! — палко вигукнув Тикач. Хтось постукав у двері. Тикач схопився з місця і загорлав:

— Нікого не впускайте без мого дозволу!

А заспокоївшись, наказав Трампусові замкнути двері. Та тільки той хотів це зробити, зупинив його.

— Ні, юначе, щоб замкнути двері, ви змушені будете одвернутись, а я… ні, я навіть на хвилину не хочу залишатися з цією гидотою без свідків.

— Ви гадаєте, що могли б спокуситися й узяти собі один камінчик?

— Не один, а вісім, щоб ви знали, — злісно засміявся Тикач. — Я не хочу, щоб потім сказали: «Тикач на хвилину лишався сам із тими камінцями, — чи не здається вам, що останнім часом він розкошує? Що п'є по вісім чарок бехерівки? Що купив собі шубу?» Я не хочу сказати, що такі плітки про мене поширювали б ви, але… Знаєте що? Я накажу, щоб нас замкнули. Щоб ніхто не зміг сюди вдертися і потім плескати язиком, що ми тут ділили здобич. — Він уже хотів був натиснути кнопку дзвінка, але рука раптом опустилась. — Це було б іще гірше, — вимовив здавленим голосом. — Знаєте що ми зробимо? Покладемо це все назад у мішечок. Потім складемо протокол і сховаємо в сейф. Спершу у наш, а на ніч… можливо, до великого сейфа в банку. — Він витер з чола піт.

— Але я справді дуже хотів би знати, — додав схвильовано, — яку вартість має те, що ми знайшли. Хоча б приблизно.

Трампус усміхнувся й на мить замислився.

— Той, на три карати, коштує приблизно вісімнадцять-двадцять тисяч крон.

— Не меліть дурниць! Такий миршавий камінчик! І до того ж, як ви самі казали, не зовсім повноцінний.

— Нещодавно я бачив подібний у вітрині в Рехнера, і коштував він вісімнадцять тисяч п'ятсот крон. А решта тридцять п'ять… — Трампус замислився. — Це, правда, лише так, на око, я не знавець, розумієте… одне слово, десь так на сто вісімдесят — двісті тисяч крон.

1 ... 37 38 39 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Справа про 19 роялів, Еміл Вахек», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Справа про 19 роялів, Еміл Вахек"