Читати книгу - "Випадкова наречена, Поліна Креп"

Не знаю, що на мене найшло. Але мені хочеться, щоб Оля була поряд.

Хочеться ловити її емоції, хочеться почути аромат справжнього моря у її волоссі. Побачити, як на ніжній шкірі проступає засмага. Але головне – до тремтіння в грудях мені хочеться бути впевненим, що ніхто більше не скривдить моє кошеня.

– Я… це нова умова нашого договору? Але ж залишився лише один день.

Пригальмовую на світлофорі і повертаюся до розгубленого блідого обличчя. Хочу, щоб вона зрозуміла мене правильно і не злякалася.

– Ні, це дружня пропозиція без жодних договорів. І я обіцяю, що ніколи не примушу тебе робити те, чого ти сама не забажаєш. Умова про поцілунки теж скасовується, – додаю із легким зітханням.

– Більше жодних поцілунків?

Мене накриває від її близькості. Тягну руку до ніжної щічки, але зупиняюся, помічаючи як дівчина напружується.

– Жодних поцілунків, поки сама не схочеш.

Бачу сумнів у її очах, розгубленість. Я заслужив на них.

– Олю, ти сьогодні пережила стрес. А завтра на нас чекає важкий день – похорон дядька, оголошення заповіту. Мені здається, після такого було б непогано змінити обстановку та трохи відпочити, – мовчить. Пильно слідкує за мною своїми космічними очима. У куточках блищать ще не висохлі сльози. – Я обіцяю, що не чіпатиму тебе. Зараз нічого не відповідай, просто подумай про цю пропозицію, гаразд?

– Добре, – шепочуть бліді губи.

Як мені хочеться зігріти їх своїми. Але тепер це заборонена зона.

Далі їдемо мовчки. Оля здригається іноді, але фарби поступово повертаються на її обличчя. Вона кидає на мене здивовані погляди з-під вій і іноді задумливо дивиться в далечінь. Уявляє нашу подорож на море? Я на це дуже сподіваюся і тішуся, що зумів переключити увагу дівчини на інші думки.

____________

Дякую, любі читачі!

Ви мені влаштували справжній зорепад! Дякую за кожну зірочку, оцінку та коментар! Моя муза у захваті та не відпускає від клавіатури. Тож буде ще купа цікавого. Підписуйтеся, аби не пропустити новинки. ;)