Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Беру свої слова назад 📚 - Українською

Читати книгу - "Беру свої слова назад"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Беру свої слова назад" автора Віктор Суворов. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 156
Перейти на сторінку:
підбадьорювати. Але замість того, щоб армію свою поставити в оборону, за лічені тижні і дні викопати окопи і траншеї, встановити міни, натягнути колючий дріт, бідний Сталін оголошує: до біса оборону, досить! Не потрібна нам оборона!

Підбадьорив...

Анфілов роз'яснює нетямущим: газети всього світу сурмили про непереможність німецької армії, і ось Сталін вирішив підбадьорити випускників військових академій, мовляв, не так страшний чорт ...

Тут тільки одна невідповідність. Газети всього світу, можливо, й сурмили, та тільки у випускників військових академій до тих газет доступу не було. І не було в ті роки ворожих радіоголосів. І не було в переважної більшості радянських людей у той час радіоприймачів, а були чорні тарілки репродукторів. Тому слухати вони могли тільки гімн пролетарів усього світу «Інтернаціонал», з якого починався робочий день і ним же завершувався. А ще вони слухали вісті з полів, промови товариша Сталіна та інших товаришів, пісні про широкі простори та непереможну Червону Армію. Якби й були в ті роки ворожі радіоголоси і якби були радіоприймачі, то й тоді, згадуючи 1937 рік, побоялися б червоні командири ті голоси слухати. Вони читали «Правду», «Известия», «Красную звезду», читали багато ще всякого до «Крокодила» і «Мурзилки» включно і могли почерпнути інформацію тільки про могутність Радянського Союзу та його доблесної, непереможної Червоної Армії.

Тому товаришеві Сталіну у виступі перед випускниками військових академій не було потреби спростовувати те, про що сурмили газети всього світу.

6 -

А тепер припустимо на мить, що червоним командирам раптом стали доступні газети всього світу. Вранці прокидається слухач Військової академії імені Фрунзе, а йому - каву в ліжко і свіжу газетку. Прямо з Багдада. Розкриває, а в ній що не стаття, то про непереможність німецької армії. Гарно написано. Арабською в'яззю... Але якщо й не арабською в'яззю, а цілком знайомими латинськими літерами... Розкриває він шведську газету. Або, наприклад, парагвайську... Є у нас військова академія, яка готує офіцерів Генерального штабу з пристойним знанням мов, та тільки прийом у Кремлі для випускників цієї академії проводиться окремо. І кажуть там зовсім інші промови. А ось спростовувати зміст «газет усього світу» в присутності випускників усіх інших дев'ятнадцяти академій у товариша Сталіна підстав не було. І нема чого йому було підбадьорювати випускників Академії моторизації і механізації ім. Сталіна, Військово-транспортної ім. Кагановича або Військово-електротехнічної ім. Будьонного, бо знав товариш Сталін: немає у товаришів випускників доступу до «газет усього світу», а якщо і був би, то не кожен з них знає, якою мовою говорить Уругвай, а якою — Бразилія.

Промова і тости Сталіна 5 травня 1941 року - це не спростування статей в «газетах всього світу», бо навесні 1941 року «газети всього світу» про непереможність німецької армії не писали. Британські газети того часу доступні будь-якому досліднику. І будь-який дослідник, сподіваюся, мене підтримає. Головний мотив британської преси: вистоїмо! І нехай Гітлер не приндиться! І нехай ніздрі не роздмухує!

Цей тон - не пусте хизування. І це не бравада. Королівські військово-повітряні сили відбили всі спроби німецьких ВПС здобути панування в повітрі над Британськими островами. «Битва за Британію» (яку комуністична пропаганда помилково називає «Битвою за Англію») завершилася перемогою британських ВПС. І навіть не в тому річ, що рахунок збитих літаків і загиблих екіпажів був на користь Британії. Головне в тому, що Гітлеру треба було домогтися панування в повітрі, а йому цього не дозволили, його авіацію з британського повітряного простору рішуче вибили і викинули. І весь світ це бачив. Не маючи панування ні на морі, ні в повітрі, ніяких шансів на перемогу в Гітлера не залишалося. Тривала блокада? Та він сам від неї задихався. Не було в нього часу на блокаду, бо час працював проти нього. Про це писали газети не тільки Великобританії, Канади, Австралії, Південної Африки, але й усього іншого світу. І це досить легко перевірити будь-кому, хто цікавиться тим періодом історії.

За спиною Великобританії стояли Сполучені Штати. І там, в Америці, була повна ясність: не маючи ресурсів, можна розраховувати тільки на блискавичну війну, але блискавична війна у Гітлера явно не вийшла, вплутався у війну восени 1939 року, зараз на дворі весна 1941 року, а кінець «блискавичної» не проглядається.

Можливо, про непереможність німецької армії сурмили газети Китаю? Не знаю. Не перевіряв. Але не думаю. Вже дуже далека та Німеччина і та Європа. І багато у китайців своїх турбот. А ось газети Японії, точно знаю, про це не сурмили. Зізнаюся, з японською мовою в мене не дуже. Але книжки мої в Японії опубліковані. Там теж була дискусія. Там теж був інтерес. І є у мене знайомі японські історики. Є в кого спитати. За їхніми словами, нічого подібного в японських газетах у 1941 році не було. І ось чому. «Дружба» Японії з Німеччиною була досить дивною. У серпні 1939 року, в ті самі дні, коли в Монголії йшли запеклі бої між радянськими та японськими військами, уряд Німеччини, не попередивши Японію, підписав у Москві пакт про ненапад. З дипломатичної, військової і навіть з чисто етичної точок зору це був кричущий акт зради свого союзника. Тому японські газети описували без захвату наступні за цим військові перемоги Німеччини. А до весни 1941 року стало остаточно ясно, що Німеччина потрапила в пастку.

Але можна й не читати японських газет того часу і думки істориків не питати, щоб знати: не сурмили японські газети про непереможність німецької армії. І не могли сурмити. Просто тому, що після Халхін-Гола в Японії дуже тверезо оцінювали незламну міць Червоної Армії.

Є й інші, навіть більш вагомі індикатори. Японія, як відомо, перед Німеччиною в боргу не залишилася. 13 квітня 1941 року міністр закордонних справ Японії Іосуке Мацуока підписав у Москві радянсько-японський договір про нейтралітет. Пікантність ситуації в тому, що він їхав не в Москву, а в Берлін. Але через Москву. У Москві Мацуока провів попередні переговори з радянським урядом. Потім прибув до Берліна, але Гітлеру про переговори в Москві не повідомив. На зворотному шляху з

1 ... 38 39 40 ... 156
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Беру свої слова назад», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Беру свої слова назад"