Читати книгу - "Невидимець (збірка)"

— То ви поїхали прямо в Айпінг?

— Так. Забрав свої три томи з пам’ятними записками, чекову книжку, багаж і спідню білизну, замовив велику кількість хімікатів для втілення своєї ідеї… тільки-но я дістану свої записники, я покажу вам обчислення… і вирушив. Боже! Я пам’ятаю оту завірюху, і клятий клопіт затуляти свій картонний ніс від снігу.

— Кінець кінцем, — сказав Кемп, — позавчора, коли вас викрили, ви майже… якщо вірити газетам…

— Так. Майже. Я вбив того бовдура полісмена?

— Ні, — сказав Кемп. — Припускають, що він видужає.

— Тоді йому пощастило. Я мало не втратив самовладання, телепні! Чому вони ніяк не хотіли дати мені спокій? А отой незграбний бакалійник?

— Не очікують ніяких смертей, — сказав Кемп.

— Я не знаю, що з тим волоцюгою, — сказав Невидимець, неприємно засміявшись. — Заради Бога, Кемпе, ви не розумієте, що таке гнів!.. Працювати роками, все спланувати й організувати, а потім якийсь тупий невмілий ідіот псує весь перебіг справи!.. Кожне недоумкувате створіння на землі було націлене мені завадити.

Ще трохи, і я б оскаженів… я б їх повбивав.

Через них усе стало набагато важче…

— Понад усякий сумнів, це обурює, — сухо сказав Кемп.

— А тепер, — мовив Кемп, мимохідь глянувши у вікно, — що ми робитимемо?

Говорячи, він присунувся ближче до свого гостя, щоб не дати йому зненацька побачити трьох чоловіків, що просувались дорогою до пагорба… нестерпно повільно, як здалося Кемпу.

— Як ви збиралися діяти, коли рушили у Порт-Бердок? У вас був план?

— Я хотів поспішно зникнути з країни. Але, побачивши вас, змінив плани. Я вирішив, що буде розумно — тепер, коли погода тепла і невидимість не заважає, — вирушити на південь. Особливо коли мою таємницю розкрито і кожен перехожий виглядатиме переодягненого і закутаного чоловіка. У вас тут є пароплави, що переправляють до Франції. Я мав намір вирушити за кордон, ризикнувши перетнути море. Звідти я міг потягом дістатись Іспанії чи навіть поїхати в Алжир. Це було б неважко. Там людина може завжди лишатися невидимою — і живою. І займатися своїми справами. Я використовував волоцюгу, як скриньку з грошима й носія мого багажу, аж поки не вирішив, як відіслати свої записники та речі.

— Це зрозуміло.

— А потім мерзотна тварюка обкрадає мене! Він сховав мої записники, Кемпе. Сховав мої записники! От я до нього доберусь!

— Найкраще було б спершу забрати в нього записники.

— Але де він? Ви знаєте?

— Він у місцевому поліцейському відділку, замкнений, на його власне прохання, у найміцнішій тюремній камері.

— Пес! — вигукнув Невидимець.

— Але це відкладає ваші плани на деякий час.

— Ми повинні дістати ті записники — вони життєво важливі.

— Неодмінно, — сказав Кемп трохи знервовано, гадаючи, чи це не кроки чуються зовні. — Ми неодмінно повинні дістати записники. Якщо він не знатиме, щó вони значать для вас, це буде неважко.

— Так, — сказав Невидимець і замислився.

Кемп намагався щось вигадати, щоб розмова не переривалась, але Невидимець і сам уже провадив.

— Помилково потрапивши до вашого будинку, Кемпе, — мовив він, — я змушений був змінити свої плани. Ви людина, здатна мене зрозуміти. Незважаючи на все, що трапилось, незважаючи на розголос, на втрату моїх записників, на мої страждання, і досі залишаються великі можливості, величезні можливості… Ви нікому не сказали, що я тут? — раптово запитав він.

Кемп завагався.

— Це було в мене на думці, — сказав він.

— Нікому? — наполягав Грифін.

— Жодній душі.

— Що ж…

Невидимець підвівся і, взявшись у боки, почав походжати кабінетом.

— Я зробив помилку, Кемпе, величезну помилку, що займався цим сам. Тільки змарнував сили, час і можливості. Сам… дивовижно, як мало людина здатна зробити сама! Трохи награбувати, трохи пошкодити — і кінець.

Мені потрібен, Кемпе, охоронець, помічник, схованка — місце, де я зможу спати, їсти і спокійно відпочивати, не викликаючи підозри. В мене повинен бути союзник. Якщо мати союзника, харчі й відпочинок, відкриваються тисячі можливостей.

Досі я робив сумнівні ходи. Ми повинні все обміркувати: що невидимість означає і що вона не означає. З неї невелика користь у підслухуванні й усякому такому — адже вас також можуть легко почути. Вона не дуже допомагає, можливо, тільки трохи, при крадіжці зі зломом абощо. Досить один раз мене спіймати — і можна легко мене ув’язнити. Але, з іншого боку, спіймати мене важко. Невидимість насправді є корисною у двох випадках: коли потрібно втекти чи, навпаки, підкрастися. Тому вона особливо годиться для вбивства. Я можу ходити навколо людини і, хай яка зброя в неї буде, обрати ціль і завдати удару. Ухилитись як заманеться. Втекти як завгодно.

Кемп погладив вуса. Внизу чути рух?

— І вбивства, котрі ми повинні здійснити, Кемпе…

— Вбивства, котрі ми повинні здійснити? — повторив Кемп. — Я вислуховую ваш план, Грифіне, але не погоджуюся з вами, майте це на увазі. Чому вбивство?

— Йдеться не про безглузді вбивства, а про розсудливе позбавлення життя. Справа в тому, що багато хто знає про існування Невидимця… так само, як і ми з вами про це знаємо. І цей Невидимець, Кемпе, тепер має встановити владу терору. Так, понад усякий сумнів, ви вражені, але я маю на увазі саме це. Владу