Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я."

192
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898)" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 57
Перейти на сторінку:
казні його полюбили.

Слабий, боязливий, негарний з лиця,

Він сирота був, без гнізда, без вітця.

В Смерекові в коршмі далекий свояк

Узяв його, жив він попихачем так,

Пас гуси, телята, мок часто і мерз.

Брав штурканців много, кормився, як пес,

Аж поки ото не попався в тюрму.

І що вже був тихий, послушний! Кому

Чим може услужить: поміст замете,

Води подасть, ложки помиє, й все те

Без розказу, з доброї волі робив.

Там пан сидів з нами, так той полюбив

Жидка того, став його вчити читать,-

І що ж ви гадаєте, днів через п’ять

Воно вже поверха читало склади!

Все, було, в куточку, мов щур той, сидить,-

Лиш очі блищаться, як два огоньки,

Та й вчиться, читає. А пан мав книжки

Великі, то він як погляне на них,

Аж весь спаленіє і дух в нім запре.

Страх рад був учитись! «Гей, Срульку,- раз пан

Спитав його,- ну-ко, скажи-но ти нам,

Яку се ти крадіж із вломом вчинив?»

Жидок аж затрясся, в лиці ся змінив.

«Я, пане, встидаюсь!» - «На, маєш,- сміявсь

Пан.- Ну, а як крав, то тоді не встидавсь?» -

«Ні, пане».- «От штука! Ну, ну, говори,

За що то всадили тебе до нори!» -

«Та то за майстерство. Я, пане, як пас

Телята, то що мав робити весь час?»

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

І став вам учитись жидок ще пильніш,

Лягати пізніше, вставати раніш.

А осінь була, дні короткі, хмарні,

То він, як лиш можна, сідав у вікні.

Бач, казня глибока, віконце одно

На захід - нам сонця не видно, іно

Уліті так зо дві години щодня,

І світла не маєм вночі. Восени

Все сутінок в казні. [нрзб.] жидок

Усе у вікні тім торчав, як кілок.

Із книжкою. Часто го ключник стрічав

І сам керк[ер]майстер грозив і кричав,-

В тюрмі, бач, не вільно сидіти в вікні,

Не вільно дивитись. Та де там, ні й ні!

Жидок мій не слухав. Аж сталося так.

Раненько раз виліз в вікно неборак,

Сидить, слебезує. А вояк-шельвах

Побачив і крикнув: «Марш з вікна!» Не страх

Жидкові, не раз вже кричали отак

Та й стихли. Сидить він. Чита неборак.

«Марш з вікна!» - знов вояк кричить, наблизивсь.

«Ну, що я вам ваджу,- жидок обізвавсь,-

От бачте, читаю до світла, бо в казні

Не видно!» - «Марш з вікна!» - кричить

Шельвах. «Я посиджу!» - жидок від[казав].

«Марш з вікна, бо стрілю!» - шель[вах] закр[ичав].

«Овва, не боюся»,- жидок відказав.

Втім бухнув кара́бін, з вікна він упав,

Мов з дерева грушка, лиш книжку

До груді притиснув рук[ами]…

І бухла му кров, мов з нори.

Усі ми до нього. Жидок, може з три

Мінути тримався: «Я думав, не

Буде стріляти,- я так лиш, до

Світла,- я так…» - Та більш

Прошептати не міг неборак.

Отак і застив він, лиш книжку

Держав на груді. Пан книжку

Ту бережно взяв, та що -

Вже читать ми її не могли,

Бо кров’ю листочки усі протекли.

 

6/9

 

«Тяжкою зморою лежить на мні…»

 

 

Тяжкою зморою лежить на мні

Минувшина твоя, народе рідний.

Тривожать сни і помисли мої

Твої тисячолітнії страждання.

З роздорів княжих, з нападів татарських,

Із війн козацьких, з злигоднів руїни,

З-під блиску слави походів воєнних,

З-за гуку гаківниць, з побід коротких

Усе мені незмінно визирають

Потоки крові та глибокі рани,

Нестямні муки, стогін, наче буря,

Що виє над твоїм степом безкраїм,

Чудова, бідна мамо Україно!

Плила ти - ох, не молоком і медом!

Кормила ти доситу - та не своїх

Дітей голодних, голих, безприютних -

Кормила круків, галич та собак

Їх непохованим, холодним трупом.

В торзі всесвітньому сотками літ

Значилась ти доставщиком багатим

Не золота й каміння дорогого,

Не хліба і не коней степових,

А самого найкращого товару -

Невольників. Кишіли, Україно,

Торговиці Стамбула, Каффи, й Смирни,

І Йонни, й Тангера, й італійських міст

Твоїм чубатим, скованим потомством,

Твоєю чорнобровою красою.

Пороли пишні судна морську хвилю,

Везли багатства східної країни,

Щасливої Араб’ї, Фаррістана

І Індії багатої туди…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 

 

 

ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК

 

 

1875

 

На день 11 юлія 1875. Вперше надруковано М. Возняком у кн.: Іван Франко. Статті і матеріали. Збірник п’ятий, Львів. Вид-во Львівського ун-ту, 1956, с. 26. Зберігся автограф (ф. 3, № 1575). Це невеличка картка, під текстом вірша зазначено: «Ользі Рошкевич Іван Франко».

Подається за автографом.

«O złe i dobre, które w sercu noszę…». Вперше надруковано у кн.: «Літературна спадщина. Т. 1. Іван Франко». К., Вид-во АН УРСР, 1956, с. 27.

 

1877

 

«Шукай краси, добра шукай!». Вперше надруковано у кн.: Іван Франко. Твори в двадцяти томах. Т. 13. К., Держлітвидав, 1954, с. 26. 25

Подається за автографом (ф. 3, № 322, с. 1).

 

1878

 

Стара пісня. Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 27-28. Зберігся автограф 1878 р. (ф. 3, № 216, с. 2, з кінця зошита), в який поет в останні роки життя вніс окремі правки.

12-й рядок «Чому ж вам щасливо не

1 ... 38 39 40 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я.», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я.» жанру - 💙 Класика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я."