Читати книгу - "Секрет Світлячка, Олена Гуйда"

Серце підскочило до самого горла. Я майже фізично відчула, як захолола в жилах кров. Неможливо… Уява одразу ж намалювала декілька сцен, що ймовірно стались в пекарні. І жодної доброї. Або принаймні – не кривавої.

– Мел! – злетіло з онімілих губ, і я несвідомо зірвалась з місця в бік пекарні.

Але вмить на моєму шляху встав магічний щит. Спочатку синій, майже прозорий, але за кілька миттєвостей він набрав досить міці та магії, аби стати звичайнісінькою стіною. Можливо, якби я так одразу не розгубилась, то й пройшла крізь цю стіну, то тепер це було просто нереально.

Оглянулась, ледве стримуючи гнів, та зустрілась поглядом с абсолютно незворушним офіцером.

– Я попереджав, що ви тримаєтесь позаду, та не заважаєте розслідуванню, – досить холодно нагадав він.

І я би звичайно прислухалась до його слів та тону. Але, можливо, зараз там помирала Мелані.

– Там моя подруга. Єдина подруга, офіцере Найр, – я не намагалась диктувати умови чи сваритись. Скоріше, просила, пояснювала. А якщо взяти до уваги тон, погляд, буквально благала.

Кілька хаотичних ударів серця. Мовчання, від якого нерви натягнулись, мов струни на арфі. Маел Сар хитнувся з носка на п’яту, окинув нас уважним поглядом та абсолютно спокійно зазначив:

– Почекаю всередині, певно.

І пішов, лишивши нас наодинці. Можливо, ще вчора такий холодній погляд та напруга між мною та офіцером примусили би мене здатись та поступитись. Але там Мел… і це кардинально змінювало все.

– Будь ласка… – прошепотіла я.

– Ви обов’язково будете допущені до місця злочину, – зробивши кілька кроків до мене, заговорив Найр, трохи схилившись та знизивши голос. Підозрюю, через те. Що ми почали привертати забагато уваги. Але й на це мені було плювати. – Ви частина нашого загону. Повноправна та рівнозначна. Але, ми мусимо впевнитись, що саме вам нічого не загрожує, адже ви – не боєць. І ви маєте звикнути, приміром, до того, що як і в інших членів команди, перш за все – справа. А вже потім почуття. Ніяких імпульсивних рішень. Завжди холодний розум. Інакше, це може коштувати життя не тільки вам, а й іншим членам нашої команди. Дивно, що майже дипломованому магові я повинен пояснювати такі примітивні, базові речі. – і, витримавши паузу, кивнув, ніби сам собі. Мабуть, відчувши, зо я зрозуміла до чого все це сказано. – Вас покличуть, коли буде безпечно для вашої присутності на місці злочину. І не змушуйте мене до більш жорстких методів, зачекайте тут, будь ласка.

На мить мені здалось, що в його погляді все ж майнуло співчуття. Але більше офіцер не промовив жодного слова. Пішов. Пішов, а я лишилась стояти посеред вулиці, не відчуваючи рук і ніг від хвилювання, не в змозі промовити ані слова, через спазм, що стиснув горло.

В принципі, правда та правила були виключно на його боці. Емоції в таких справах ні до чого доброго не призводять. І як імперському бойовому магові, мені мало би бути соромно. Але я була просто практиканткою, на дуже обмеженому терміні контракту. Тому більшість їх правил на мене, мабуть, не мають розповсюджуватись.

Магічний щит? Стіна, аби я не прорвалась на місце злочину? Саме слово «злочин» наразі віддавало в душі чимось крижаним, сталевим, болючим.

І що? Стояти та чекати? Уф… І як на зло, в полі зору жодного вартового з відділку, котрого можна було би гукнути та розпитати про ситуацію. Дарма намагалась розгледіти знайому фігуру Сена.

Сил не вистачає на все це.

Перевела подих, заплющивши очі на кілька секунд. Всім тілом я буквально відчувала, як рухаються магічні потоки…

О! Точно! Магічні потоки. Мел одна з найсильніших студенток академії і її магічний потенціал повинен залишати відчутний слід на магічному тлі. І це можна відслідкувати. Тяжко, але все ж можливо.

Зосередилась. Перевела подих, вирівнявши дихання, серцебиття.

– Елланум, – злетіло з уст разом з хмаринкою пару.

І одразу ж світ розфарбувався в чорне, біле, місцями сіре. Немов втратив фарби.

Взагалі, ще з першого курсу нас навчали, що світ чорно-білий. Магічне тло, зіткане виключно зі світлої та темної магії формує все, що нас оточує. Деколи світло та темрява зміщуються, деколи навпаки – стають насиченішими. Так… Світлі маги на магічному тлі, немов ліхтарики в сутінках.

Цим я і скористалась, оглядаючи все довкола. Та в першу чергу – приділила всю свою увагу пекарні льєра Терстона.

Мелані точно була там. Пульсувала яскравим світлом серед чорних силуетів. Тривожно, іноді сильно спалахувала, іноді навпаки. Мабуть, розповідала про те, що сталось, та дуже нервувала. Але головне, що жива. І на серці стало трохи легше. Я навіть перевела подих, смикнувши комірець кителя. Аж дихати стало легше.

Але цілком справедливо виникало зовсім інше питання: що там таке сталось? Що могло спричинити такі руйнування. Зрозуміло, що події цілком ймовірно тісно пов’язані з тим, що сталось недавно з цілителькою загону. Але що саме?

Важко робити висновки, коли тебе залишили посеред вулиці, відрізали щитом, та ще й не сильно поспішають кликати на місце подій. Відчуваю, що практика буде незабутньою. І не зважаючи на завіряння офіцера, мене триматимуть подалі, аби не плуталась під ногами.