Читати книгу - "Маленька, Драч Марія"

Все швидко закрутилося, а стрімкий плин часу навіть не дозволяв отямитися та звикнути до нових змін. Моє життя почало трансформуватися, перетворюватись на щось нове та прекрасне. Все це трапилося завдяки Габріелю. Мій маленький затишний і тихий світ відтепер сконцентрувався лише на одній людині. Я була найщасливішою дівчиною, тому нічого більшого вже й не бажала.

Є я, є він і наша спільна реальність. Вдень – робота, а вночі – ми. Мені подобалося абсолютно все, що стосувалося Габріеля. Його одяг, звички, навіть гіркий смак цигарок на його вустах, що вже став невід’ємною частиною нашого життя. Я була коханою, потрібною, а головне – важливою для Габріеля. Він балував мене, огортав своєю турботою та любов’ю. Натомість я намагалася стати для нього гідною жінкою. Мені подобалося готувати йому вечері, прибиратися, навіть складання його речей у шафу приносило неймовірне задоволення.

Рухався Габріель, а я у відповідь, рухалася за ним. Його погляди, звички, смаки – вони так гармонійно впліталися у рамки мого сприйняття світу, немов би це найправильніше, що тільки може існувати. Ми були половинками одного цілого, що ось таким незвичним способом знайшли один одного.

В нашому маленькому світі мені особливо подобалося, коли наставав вечір. Після вечері я сиділа у вітальній та читала яку-небудь книжку, яку мені напередодні купив Габріель. А він ходив туди-сюди по кімнаті та обговорював по телефону робочі справи. В таку ось мить Габріель виглядав дуже серйозним і зібраним керівником. Підлеглі його побоюються, я це знала й мліла від того, що цей суворий чоловік лише зі мною буває ніжним.

Потім, коли ділові питання остаточно розв’язні, ми переміщались у спальню і насолоджувалися один одним, поки за вікном не засіяє новий світанок. Але нескінченно знаходитися у своєму маленькому замкнутому світі в нас не вийшло, бо це й неможливо, адже Габріель керує великою компанією, що надає робочі місця тисячам людей.

Якось ми лежали в спальні. Я дивилася на білу стіну, розташовану навпроти ліжка та все ніяк не могла звільнитися від нав’язливої думки, що з’явилася в мене ще на роботі, коли я розбирала листівки з абстрактними зображеннями.

- Габріель, - звернулася я, повернувшись до нього обличчям.

- Так, сонечко? - він щось зосереджено писав у своєму телефоні, а я вже звикла до того, що часом його робота не дає нам спокою, навіть вночі.

- В мене виникла одна цікава ідея, але потрібна твоя згода, - я сіла та притягнула коліна до грудей.

- Звучить доволі інтригуючи, - Габріель відклав телефон та провів кінчиками пальців уздовж моєї спини. Його дотики змусили розсипатися по моїй шкірі купу мурашок.

- А чому б нам не розмалювати цю стіну? Знайти відповідний візерунок та трішки розбавити цей сумовитий колір. Я добре малюю, можна було б спробувати, якщо ти, звісно, не проти.

- Чому ні? – Габріель задумливо подивився на стіну, немов оцінюючи перспективи моєї ідеї. – Я теж розмірковував над тим, щоб щось зробити з нею. Картини тут будуть виглядати недоречно. Плазмовий телевізор? Дурня. Все одно ми майже його не дивимося. А ось твоя ідея мені подобається. Але гадаю, цим краще зайнятися вже після новорічних свят.

- Тож ти згоден? – я не сподівалась, що Габріель так швидко погодиться.

- Так, чому б не проекспериментувати? - він посміхнувся мені. – До речі, в мене теж є для тебе одна невеличка пропозиція, - чоловік піднявся з ліжка, одягнув піжамні штани та трошки відчинив вікно, щоб випалити цигарку. – Ти краще закутайся в ковдру аби не застудитися, - порадив Габріель, затягуючись.

- То, що ж за пропозиція? – я добренько закуталась в ковдру та уважно подивилася на нього, насолоджуючись красою міцного чоловічного тіла, що так гарно виглядає, купаючись у блідому місячному світлі.

- Завтра ввечері відбудеться невеликий корпоратив на роботі. Нічого особливого, де-небудь посидимо. Як ти ставишся до того, щоб піти разом зі мною? – Габріель випустив у вікно струмінь диму.

- Не знаю, - я трохи розгубилась. – Я ніколи не бувала на корпоративах.

- Познайомлю тебе зі своїми друзями. Ми за останній місяць нікуди не ходили, гадаю, відпочинок нам не завадить.

- Добре, - мені не дуже подобалася ця ідея, багато незнайомих людей, незатишна атмосфера, все це не для мене. Але з іншого боку, Габріель хотів познайомити мене з тією частиною свого життя, в якій я досі ще не була присутня. А раз так, то він дійсно сприймає наші стосунки дуже серйозно, адже не боїться ввести мене до кола своїх друзів. До того ж, мені було цікаво дізнатися інший бік Габріель. – Я згодна.

- Відмінно, - він посміхнувся, а в мене на душі раптом заворушився незрозумілий острах, схожий на той, що мене охопив, коли я вперше зустрілася із Габріелем. Що це? Передчуття?

Наступного дня, поки Габріель був на черговій зустрічі, я ходила по квартирі та намагалася вгамувати паніку, що бентежила мене з самого ранку. Я боялась цього вечора. Довелося зафіксувати в себе в голові слова Габі про те, що це просто корпоратив, в якому немає нічого особливого. Вже в обід я змогла прийняти цю думку та трішки заспокоїтися. Просто люди, просто вечір, чого ж тут остерігатися? Не з’їдять вони ж мне, чи не так?

Ввечері Габріель зателефонував мені так сказав, що вже їде додому. Я практично була зібрана. Залишилося тільки впоратися зі своїм довгим волоссям. Нічого кращого, окрім як стягнути його у високий хвіст, я не змогла придумати. Стоячи в спальні перед дзеркалом, я нервовим рухом поправляла рукава кашемірової сукні симпатичного темно-сірого кольору з блискучим золотим ремінцем на талії. Просто, але красиво, а головне – не дуже помітно.

Хлопнули вхідні двері. Я дужче затягнула хвіст та вийшла до Габріеля. Він говорив по телефону та находу розстібував ґудзики на своєму шерстяному пальто. Я допомогла йому роздягнутися та повісити верхній одяг у шафу.

- Не трахай мені мозок, а піднімай свою дупу та виправ цю проблему, - строго промовив Габріель своєму телефонному співбесіднику. – Мені плювати, що незабаром Новий рік, ти вже давно повинен був усе зробити. Даю тобі час до Різдва, якщо не зробиш, звільню. Все, - він завершив розмову, квапливо поцілував мене в чоло, знову комусь зателефонував та пішов у ванну кімнату.