Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » На твоєму боці, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "На твоєму боці, Уляна Пас"

648
0
14.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "На твоєму боці" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 65
Перейти на сторінку:
Розділ 20

Ян

Відчуваю, як тремтить у моїх руках Ліза. Не знаю, від злості це чи від задоволення. Вона не відповідає на мій поцілунок. Мабуть, приголомшена і не знає, що відбувається.

Я сам у повній розгубленості. Мене розриває на шматки. Я заплутався – і це факт.

– Придурок! – Ліза не відповідає взаємністю. Вона відштовхує мене, наскільки у неї вистачає сил, і дивиться так, наче я – найлютіший її ворог. – Ти що собі надумав?! 

– Це був єдиний спосіб тебе зупинити, – кажу. Насправді я хотів її поцілувати, але поки що не буду в цьому зізнаватися. Знаючи запальний характер цієї дівчини, можу ще й по обличчю отримати. Або не по обличчю. 

– Чого ти хочеш? – питає якось приречено. – Знову будеш розповідати, що від тебе нічого не залежить? Ти залишив мене під воротами будинку власного батька! Залишив після того, як я заступилася за тебе перед ним!

– Пробач, – кажу, а вона голосно фиркає. 

– Пробач? Ти серйозно? – випалює. – Я тобі не вірю, Яне. Просто вдавай, що ми не знайомі. Так буде краще для нас обох. 

– А якщо я не хочу? 

– Це твої проблеми! – цідить і, штовхнувши мене в груди, йде у роздягальню. У мене є кілька секунд, щоб подумати над тим, що робити далі. Я не хочу закінчувати розмову ось так, тому хапаюсь за ручку дверей і відчиняю їх.

– Та що з тобою сьогодні? – Ліза стоїть без футболки і прикриває груди руками. – Я зараз закричу! 

– Хочеш, щоб сюди збіглися всі, кому не лінь? – питаю та усміхаюсь. І чому мені так подобається її дратувати? 

– Чого ти хочеш? – питає, зрозумівши, що я нікуди не піду. 

– Поговорити, – кажу. – Я піду, якщо пообіцяєш прийти на стоянку. Я чекатиму в машині. 

– Обіцяю, – бурчить. – Тепер ти звалиш? 

– Уже йду, – підморгую їй і залишаю роздягальню. Настрій стрімко піднімається, і я розумію, що все це завдяки їй. 

Йду в хлопчачу роздягальню і змінюю спортивний одяг на джинси та футболку. Не встигаю залишити кімнату, як до мене приєднується Дан. 

– І що це було? – невдоволено питає. 

– Ти про що? – вдаю, що нічого не розумію. 

– Ліза! Спочатку ти привозиш її до нас, потім динамиш, а тепер захищаєш! – перераховує Дан. – Може, визначишся нарешті, чого хочеш? 

– Я визначився, – кажу впевнено.

– І що? 

– Я хочу, щоб Ліза допомогла мені змінитися, – пояснюю. – Вона так впевнено говорить про те, що можна жити без грошей і опіки татуся. Мені стало цікаво, чи дійсно це так. 

– Чергова твоя перевірка? – фиркає Дан. – Татко розізлиться. 

– Завжди буде можливість зупинитися, – знизую плечима. – Хіба ти не хочеш стати самостійним? Так, гроші – це круто, але… дуже часто я почуваюсь маріонеткою, і це не надто приємне відчуття. 

– Ліза погодилася тобі допомогти? – цікавиться Дан. 

– Ще ні. У нас зустріч після пари. От тоді й поясню все. 

– Я з тобою піду. Думаю, варто спробувати. 

Розумію, що моя ідея Дана зацікавила. Що б він там не говорив про те, що готовий на все заради того, щоб догодити таткові, насправді це не так. Він також хоче свободи. А ще хоче довести татові, що вартий чогось більшого. 

Так, буде важко, адже ми все життя в іншому середовищі жили. Але, не спробувавши – будемо шкодувати. Зупинити все це можна буде будь-якої миті. Впевнений, татко пробачить чергові примхи синів. Залишилося найважче – переконати Лізу. 

Щось мені підказує, що вона може відмовитися. І матиме на це повне право. Після усього, що я зробив. 

Доведеться добре подумати, як її переконати, і деякі ідеї у мене вже є. 

– Вона точно прийде? – нетерпляче питає Дан, коли ми удвох чекаємо на дівчину біля моєї автівки. 

– Сподіваюсь, – бурчу. Всі наші одногрупники давно вийшли, а її все немає. Бачу її подругу Настю і вже збираюсь підійти до неї, але дівчина робить це сама… 

– Привіт, Яне! – вона дивиться на Дана і так широко усміхається, наче мільйон виграла. – Можна з тобою поговорити? 

– Про що? – Дан не поспішає пояснювати дівчині, що вона трохи помилилася…

– Про Лізу, – заявляє. – Насправді вона не така хороша, як ти думаєш. Ліза любить використовувати хлопців, а ще час від часу її забирає дорогезний Merfedes. Як думаєш, хто це може бути? 

– Як негарно, Настю, – втручаюсь уже я. – Ліза так віддано тебе захищала, коли Дан тебе кинув, а ти так просто обливаєш її брудом. 

– Зажди! Це ти Ян? – дівчина явно розгублена, але мені її зовсім не шкода. Взагалі не розумію, як можна так просто підставити свою подругу. Ще й ту, що готова була очі видряпати за вчинок Дана.  

– Ти облажалася, Настю, – хмикає Дан. – Думала, якщо зі мною не вийшло, то Ян тебе зацінить? Марні сподівання. Можеш валити!

Настя ображено фиркає і йде геть, а мені навіть шкода Лізи стає. І цю змію вона захищала… 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 38 39 40 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На твоєму боці, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На твоєму боці, Уляна Пас"