Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » На твоєму боці, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "На твоєму боці, Уляна Пас"

648
0
14.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "На твоєму боці" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 65
Перейти на сторінку:

Згадавши дівчину, помічаю, як вона залишає будівлю і йде просто до нас із братом. Слова вона таки дотримала. Не втекла. 

– А ти що тут робиш? – здивовано питає у Дана. 

Мені завжди було цікаво, як вона так просто може нас розрізняти. Ми ж абсолютно однакові! 

– Вирішив скласти вам компанію, – Дан їй підморгує і відчиняє передні пасажирські двері мого автомобіля. – Сідай, сонце. Я за вами поїду.

Ліза не вагається жодної секунди. Сідає в салон, і Дан зачиняє двері. Він йде до своєї машини, а я – до своєї. Сідаю за кермо і кидаю швидкий погляд у бік дівчини. 

– Поки чекав тебе, твоя подруга підходила, – кажу. Хочу сказати їй усе, як є. Лізі варто знати, хто перебуває поруч з нею.

– Настя? – дивується. – Навіщо? 

– Говорила про тебе погані речі, – не хочу уточнювати, які саме. – Лізо, може, тобі варто відганяти таких подружок? 

– Сама розберусь, – бурчить. – Скажи краще, куди ми їдемо?

– До мене.

– З якої це радості? – вибухає від обурення. 

– Розмова серйозна. Не хочу, щоб нам заважали. 

– Ти мене лякаєш, – бурчить. 

– Пробач. Не хотів, – усміхаюсь і збільшую швидкість. Хочу якнайшвидше вдома опинитися, тому порушую кілька правил дорожнього руху. 

Залишивши автомобіль біля під'їзду, ми з Лізою йдемо до входу, і саме в цей час в полі зору з'являється автомобіль Дана. Чекаємо на нього, і всі разом заходимо в будинок. 

Дивно, але Ліза не виглядає зляканою. Злою – так, але нас вона не боїться. Це цікаво, і ще раз доводить, що ця дівчина не така, як усі. 

– Проходь! – відчиняю двері і пропускаю її у квартиру. Ліза знімає взуття і заходить у вітальню. Сідає на диван і чекає продовження. – Хочеш пити?

– Може, ти вже скажеш, чого хочеш? – випалює. – У мене купа своїх справ!

– Ми хочемо спробувати жити без опіки татка, – заявляє Дан. 

– Чудово! – киває. – А я тут до чого?

– Пам'ятаєш, ти говорила, що ми просто боягузи і боїмось втратити гроші, які дає нам тато? Так от, ми хочемо, щоб ти допомогла нам змінити наші життя. 

– Дуже смішно! – фиркає. – А я тут до чого? Самі змінюйте!

– Ми не знаємо, з чого розпочати, – продовжую. – Це ж треба роботу знайти. З цієї квартири з'їхати. У мене є деякі збереження. На перший час вистачить. Але це на перший час.

– Чому ти вирішив змінити своє життя? – Ліза питає прямо, і я розумію, що вона хоче чесну відповідь. – Ти ж сам говорив, що не можеш наважитися.

– Наша мама померла кілька років тому, – кажу і глибоко вдихаю. Говорити про неї завжди важко. – Вони з батьком збиралися розлучитися, тому що вже тоді він її зраджував. Її життя забрала аварія. Після її смерті тато відправив нас в Америку, щоб не заважали будувати нові стосунки. Зараз ми знадобилися йому для гарної картинки повноцінної родини. І все б нічого, але цієї родини насправді не існує. Грошима він замінював свою любов до нас. Ми так звикли до його подачок, що й не помітили, коли стали залежними від нього. І зовсім забули, що і він винен у тому, що сталося з мамою. 

– Вона його кохала і часто плакала, коли тато вирішив розлучитися, – додає Дан. 

– Мені прикро, – шепоче Ліза і розглядає свої руки. – Моя мама теж померла, тому я знаю, як це… 

– Тепер ти розумієш нас? – питає Дан. 

– Розумію, але… не вірю, що вас можна змінити, – говорить впевнено і піднімає на мене погляд. – Буде непросто.

– Ми готові! – випалює Дан. – З чого розпочнемо? 

– З вашого батька, – відповідає Ліза. – Ви повинні поговорити з ним і розповісти про свої плани. 

– Чому розпочинати треба з найважчого? – бурчить Дан.

– Ми поговоримо! – зупиняю його. – Що далі? 

– Інше житло, яке ви будете винаймати самі. Від автомобілів також доведеться відмовитися. Це все за умови, що ваш батько змусить вас віддати ключі. А я думаю, що саме це він і зробить. Ну і робота. Справжня, де треба фізично працювати. 

– Щось мені вже не подобається ця ідея, – хмуриться Дан.

– Ти можеш не брати участі, – кажу. – А я спробую. 

– Я ще не сказала, що буду тобі допомагати! – хмуриться Ліза.

– Але і не відмовилася, – усміхаюсь. – Дане, я до батька поїду. Лізо, відвезти тебе в гуртожиток? 

– Я краще пройдусь. Голова обертом від вас, – дівчина йде в коридор, а я за нею. Дивлюсь, як Ліза взувається – і в голові з'являється ще одна божевільна думка, яку вирішую озвучити трохи пізніше.

Досить із Лізи потрясінь. Будемо поступово з усім розбиратися. 

1 ... 39 40 41 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На твоєму боці, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На твоєму боці, Уляна Пас"