Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Невірний. Я зможу піти, Надія Борзакова 📚 - Українською

Читати книгу - "Невірний. Я зможу піти, Надія Борзакова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Невірний. Я зможу піти" автора Надія Борзакова. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 22
Перейти на сторінку:

Але той давно вже в шафі припадає пилом. Та й не влізе Діанка у нього. Замість "іксесу", тепер стабільну "емку" носить. І нижче ні в яку. Ні, він прямо їй не казав. Так, натякав. А вона у відповідь – тут у зал треба йти. Тренер треба. Домашні тренування, які вона нібито тричі на тиждень робить, не те. Масажі там усілякі, обгортання… Ага, а гроші на це де брати? Раніше вона хоч якісь свої хотіли закривала з учительської зарплати, а тепер усе на ньому. Її нинішні копійки не беруться до уваги. Плюс дитина. Капець якесь дороге задоволення. Знав би – не заводив.

А Мілка і без цього всього... А вони ровесниці, між іншим.

Мілка… Віктор сам не зрозумів, як так сталося, що вона його запалила. Адже давно знайомі, вона – хрещена Мишка та найкраща подруга його Діанки. Як член сім'ї вважай. Він, Віктор, на неї як на бабу і не дивився. Раніше.

А чотири місяці тому він у барі бухав, щоб відволіктися, а там вона. Підійшла до нього. Така вся зірка в короткій чорній сукні з високими грудьми, витонченими стегнами та ногами від вух на кеблах. Коли у його Діанки така фігура була, він уже й забув.

Пригостив її і якось непомітно виговорився. Розповів правду про те, як йому банкоматом для дружини і нянькою для дитини бути і регулярний винос мозку від неї терпіти. А вона слухала. Слухала і розуміла і підтримувала, а не засуджувала, як та сама мати, коли він з нею поговорити пробував і навіть пацани його, друзі. А Віктор сидів і дивився в її зелені та якісь чаклунські очі та ловив кайф. Давним-давно забутий кайф від відчуття власної потрібності, красивої та легкої жінки поряд, яку хочеться…

Ну, а потім вони в готель завіялися. І все сталося. І було так добре, що башту відривало. Віктор із Тамілкою як у молодість свою неодружену на кілька годин повернувся. У якій немає турбот, у якій все легко та у кайф.

Вранці обом соромно було, капець. Лайном себе обоє відчували. Поклялися, що це вперше і востаннє. Що вони про все забудуть.

Діанка йому весь мозок винесла, що вдома не ночував і слухавку не брав, але він викрутився. Зумів. Збрехав, що нажерся з другом і в нього заночував. Друг його прикрив. А сам Віктор потім тижнів зо два провину загладжував. Квіти-компліменти. З дитиною погодився посидіти, щоб вона на манікюр сходила і там, шмотку якусь нову купила. У копійочку влетіло, але... Одного разу можна, та й полегшало на душі. Провина трохи менше стала гризти.

Мішаню скинув матері, а Діанку в один із найкрутіших у місті рестиків повів. А вона на підборах, у сукні, з зачіскою. Така класна, як він пам'ятав. І ніч у них потім теж була… Ух…

Лише одна ніч. А потім усе стало як було.

І якось непомітно почуття сорому розтануло, змінившись бажанням знову кайфанути з Мілкою. Хоч разочок себе відчути потрібним, крутим, вільним та легким. Він і кайфанув. І так і помчало…

Реально залип на Мілку. Ревнував, як божевільний. Своєю хотів зробити. Але як піти від Діанки? Це ж армагедон буде, та й… Коротше кажучи, він не наважувався. Але Мілка вже починала тиснути. Він її сніданками годував-годував, але прокочувало все рідше і рідше. І він не знав, що робити далі. Порвати із нею? То він цього не хотів. Але й піти від Діанки….

Взяв у руки телефон, набрав друга Тоху. Того самого, який його прикрив у ту саму першу їхню з Мілкою ніч.

- Але, Тох, можна я в тебе переночую?

- Вітя, друга година ночі, - сонно обурився друг.

- Мені йти нікуди... Спалився я, Тох.

- Оба-на. Гаразд, приїжджай давай.

- Дякую…

Віктор завів двигун і вирулив із Тамілкиного двору. Покотив до Тохи. Все досить з нього. Спати хочеться. Виспиться і вранці на свіжу голову подумає, що робити.

1 ... 3 4 5 ... 22
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невірний. Я зможу піти, Надія Борзакова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Невірний. Я зможу піти, Надія Борзакова"