Читати книгу - "Шлях до себе, три історії, Ярослав Вічний"

Максим сидів за своїм столом у гуртожитку, замислено дивлячись у вікно. Думки про семінар Олени не давали йому спокою. Він знав, що йому потрібна допомога у подоланні тривожності, але ніяк не міг зважитись на цей крок.

Протягом останніх кількох тижнів Максим відчував, як його тривога наростає. Постійне відчуття страху перед виступами, панічні атаки та невпевненість у собі стали для нього звичним станом. Він намагався впоратися сам, але з кожним днем ставало все важче.

Згадавши про оголошення семінару, Максим відчув, що це може стати для нього шансом на зміни. Олена, здавалося, була досвідченим психологом, який розумів проблеми молоді. Можливо, саме там він знайде підтримку та інструменти для подолання своїх страхів.

Але водночас Максима охоплював сумнів. "А раптом я не впораюся? Що, якщо інші учасники будуть сміятися з моїх проблем?" - думав він. Його тривожність завжди брала гору, не даючи йому зробити перший крок.

Максим згадав, як минулого тижня знову не зміг виступити на семінарі в університеті. Він відчував, як всі погляди були прикуті до нього, а серце калатало, наче хотіло вискочити з грудей. Врешті-решт, Максим просто вибіг з аудиторії, залишивши одногрупників в розпачі.

"Я не можу так більше жити. Мені потрібно щось змінювати," - вирішив Максим. Він згадав, як Олена в телефонній розмові говорила про важливість подолання тривожності та знаходження впевненості в собі.

Зробивши глибокий вдих, Максим набрав номер Олени.

- Доброго дня, Олено. Це Максим. Я хотів би підтвердити свою участь у вашому семінарі, - сказав він, намагаючись, щоб його голос звучав впевнено.

- Чудово, Максиме! Я рада, що ти вирішив приєднатися, - відповіла Олена. - Семінар починається о 10 ранку в суботу. Я з нетерпінням чекаю на тебе.

Максим подякував і поклав слухавку. Він відчував, як всередині нього зароджується надія. Можливо, цей семінар стане для нього першим кроком до подолання тривожності та знаходження впевненості у собі.

Наступного ранку, коли Максим прокинувся, він відчув знайомий тягар тривоги. Проте цього разу він вирішив не піддаватися їй. Швидко зібравшись, він вирушив до молодіжного центру, де мав відбутися семінар.

Коли Максим увійшов до приміщення, його погляд одразу впав на Олену, яка привітно посміхалася учасникам. Він помітив ще одну жінку, яка сиділа осторонь і виглядала замисленою.

"Мабуть, це Ліна, про яку Олена згадувала," - подумав Максим, підходячи до Олени.

- Доброго ранку, Олено. Дякую, що прийняли мене на семінар, - сказав він, намагаючись приховати свою тривогу.

- Доброго ранку, Максиме! Я рада, що ти приєднався до нас, - відповіла Олена, з розумінням дивлячись на нього. - Будь ласка, сідай. Ми незабаром почнемо.

Максим кивнув і знайшов собі місце в колі. Він озирнувся, помічаючи ще кількох учасників, які тихо перемовлялися між собою. Серце Максима почало калатати, коли він уявив, що незабаром доведеться представитися всім.

"Я можу це зробити. Мушу спробувати," - підбадьорював себе Максим, намагаючись зосередитися на диханні.

Раптом Олена привернула увагу всіх присутніх.

- Доброго ранку, всім! Я рада, що ви змогли приєднатися до нашого семінару сьогодні. Мене звати Олена, і я буду вашим провідником на цьому шляху до самопізнання та особистісного зростання, - почала вона.

Максим уважно слухав, намагаючись розслабитися. Він знав, що попереду на нього чекають нелегкі моменти, але був сповнений рішучості пройти цей шлях.

"Я зможу це зробити. Я маю спробувати," - переконував себе Максим, готуючись представити себе групі.

Коли настала його черга, Максим глибоко вдихнув і почав говорити, відчуваючи, як тривога потроху відступає.

"Сьогодні я зроблю перший крок до подолання своїх страхів. Я готовий до змін," - вирішив він, відчуваючи, як всередині народжується нова впевненість.