Читати книгу - "Ідеальний рецепт, Axolotl"

Ніхто раніше не сміявся так поруч із ним.

Ніхто раніше не говорив з ним так просто.

Він зробив затяжку, коли за спиною почулися кроки.

— Лоране, — пролунав низький голос.

Він не обернувся.

— Я тебе шукаю, — продовжив незнайомець. — Думав, ти не залишишся в цьому місті надовго.

Лоран повільно видихнув дим.

— Я теж так думав.

— Тоді що змінилося?

Він згадав Жозефіну, її руді неслухняні кучері, її рішучий погляд, її руки, вкриті борошном.

Він згадував багато жінок у своєму житті, але жодна з них не стояла перед ним, тримаючи тісто, ніби це було щось священне.

Лоран кинув недопалок на землю і розчавив його.

— Завтра мені треба рано вставати.

Незнайомець мовчав.

— Ти серйозно? — нарешті запитав він.

Лоран кивнув.

— Так. Я працюю.

— Де?

Він трохи посміхнувся.

— У пекарні.

І перш ніж чоловік встиг сказати щось іще, Лоран сів на мотоцикл і поїхав.

Завтра він знову буде там.