Читати книгу - "Гра, Сергій Селезньов"

            - Зачекай, якщо сказали нам про цю відпуску, то чому ти тут?

            - Я знав що ти не почуєш це оголошення, тому вирішив зіставити тобі компанію.

            - А, дякую тобі, бо в самотності зійшов би з розуму.

            - Ахаха, до речі про розум, ти сьогодні якийсь інший.

            - В сенсі інший? Як був та і залишився.

            - Ні, в тебе з’явилась цікавість, погляд став якийсь розгублений та твоє обличчя. Воно в тебе радісне, або зараз сніг піде, або тебе підмінили. Може в тебе щось сталося і не знаєш як реагувати?

            - Скоріше це останнє, і не вже на мені все це написано?

            - І не тільки, ти це показуєш на своєму любі. Що в тебе таке сталося, що змушує не визначати емоції?

            - Добре, я отримав листа. Думав як звичайно, переплутали скриньки і поклали мені квитанції сусідів. Но замість квитанцій я знайшов конверт, від моєї мами.

            - Від мами? В тебе є батьки?

            - Так, звісно вони у мене є, майже у всіх є батьки, а що таке?

            - Во трясця, я проґавив 250 гривень директору.

            - Ти ставив ставки на моїх батьків? З директором?

            - Не я, а всі ми, я ставив ставки що ти з дитячого притулку. А одна з колег, вона поставила ставки що ти втратив своїх батьків в дитинстві. А директор на те, що в тебе вони є, і ти про них не розповідаєш.

            - А був варіант спросити про батьків? Нащо ставити ставки?

            - Знаєш, було наче стрьомно питати про це, можливо це була для тебе гостра тема для розмови. А поставлення ставки, це просто азарт і весело.

            - Гаразд, допустимо я тобі повірю.

            - Думай як хочеш, а що було в листі? Якщо це особисте, то так і скажи.

            - Прохання приїхати, особливо сьогодні.

            - Тоді, чого ти чекаєш? Ми вільні як птиці на волі.

            - Попрацюю трохи, і буду їхати. Но по дорозі треба завітати в одну крамницю, треба побільше дізнатись про одну річ.

            - А я думав пограбувати крамницю, ну нічого, і таке бува.

Після нашої розмови, я сів на своє робоче місце, «Які там треба було роздрукувати документи? Наче для бухгалтерії – діставши з шухляди пачку паперу, почав заправляти принтер. – Ось, папір на місці, а зараз будемо робити друк». Я не встиг розпочати роботу, як принтер вже почав щось друкувати, це було дійсно не очікувано. Відкривши чергу друк, но там нічого не було, і в цей момент принтер вже закінчив свою роботу та виплюнув ще теплий папір. Мені нічого не залишалось окрім подивитись що на ньому було, но там був дитячий малюнок «Що за маячня?» - не обдумувавши сказав це в голос.

            - Що там таке? Що сталось? – Підійшовши до мене колега, оглядаючи спочатку моє робоче місце а потім на мене – Що це в тебе? Можна подивитись?

            - Так, це принтер роздрукував коли я ще не почав працювати. А в черзі його не було – показуючи чергу для друку – ну, зараз немає але коли друкувалось черга була пуста!

            - Це ти малював? Схоже на дитячий малюнок, ще тут написано: «Коли я стану дорослим, то буду працювати в офісі як тато». Вітаю тебе, ти зараз працюєш в цій конторі.

            - Я це не малював, я без поняття звідки воно.

            - О, дивись тут на іншій стороні теж є малюнок, написано: «Коли вимикали світло, свічки сяяли та освітлювали приміщення. Мені подобалось уявляти, що я десь в темному лісі до поки світло не вмикалось. Коли є світло, темного лісу не існує». Це схоже на тебе, цього малого теж переслідувало вимикання електрики, тут намальовано сам ліс, чоловічок зі свічкою. Цей чоловічок схожий на тебе.

            - Що? Дай подивитись – вихватив у нього з рук, почав розглядати його – ти знущаєшся? Це цього чоловічка малювала п’яти річна дитина, якщо їй не шість років. І як воно може бути схоже на мене?

            - Пожартувати вже не можна? Це лише просто жарт, і ще мені нудно від цього всього. Що будеш з цим робити?

            - Думаю я знаю – з цими словами я розірвав малюнок на чотири частини, і викинув у смітник. – Ось і все, наче цього і не було –не встиг по насолоджуватись своєю справою, принтер знову запрацював. – Якого дідька.. ти теж це бачиш?

            - Так, і в черзі нічого не було, це той самий малюнок?

            - Ага, такий самий, наче зробив копію. Ти бачив, як воно надрукувало після того як порвав попередній.

            - Бачив, це виглядає наче містика якась.

            - Знаєш, мабуть напрацювався,  а малюнок візьму з собою.

            - Вже? І що будеш робити з додатковим вільним часом?

            - Поїду до батьків, може ще погуляю трохи.

            - Тебе підвести до них? Я якщо на машині, мені не складно кудись проїхатись.