Читати книгу - "Гра, Сергій Селезньов"

Він знову сильно закричав і втік, і цей шлейф. Як тільки він зник з поле зору, я знову пішов в бік дому, на диво я більше нікого не бачив.

Коли прийшов на місце то побачив що під’їхав колега.

- Я бачу ти тільки що підійшов – виходячи з машини і підходе – тобі допомогти?

- Ти в гавайській сорочці? Ти наче був в офісній формі.

- Це змінний одяг, костюм забруднився. Добре що я взяв запасне і нічого окрім сорочки у мене не було, поїхали?

- Поїхали

            Дорога була мовчазною, тільки шум шин машини та легкого вітра, бо були опущені вікна. Проїжджаючи повз різних будівель можна збільшувати швидкість автомобіля, і нікого на дорозі немає. Траса була довгою но змогли швидко доїхати, п’ятиповерхівка і під’їзд був відкритий.

- Ну, мені сюди, дякую що підвіз – виходячи з машини взявши рюкзак і лампу.

- Тебе потім почекати? Чи с тобою піти? – Якомога ввічливо запитав колега.

- Думаю вони не проти будуть, якщо прийдеш на чай.

- Чудово, зараз заглушу двигун.

Заходячи у будинок оглядаючи сходи та двері першого поверху, «Нам треба на п’ятий поверх» сказавши це коли підіймався, підйом був легким «квартира № 32» з цифрою три залишивши як силует.

            - Дивно, двері при відчинені – сказав та повністю їх відкрив – ого, тут справді немає світла.

            - Десь неподалік повинен бути вимикач, подивись на правий кут

            - Знайшов – через клацання вимикача, з’явилось світло – да буде світло в цьому коридорі.

            - Мені здається що тут нікого, як не дивно бо люди пропали.

            - Тоді прогуляємось по кімнатам, а потім я поставлю чайник.

            - Гаразд, я огляну зал, а ти ту дальню кімнату з права.

            - Домовились – відповівши почали заходити в середину.

Зал був поряд тому колега швидко влетів туди, а моя кімната була трохи далі. Но коли я відкрив двері…

            - Колего! Можеш прийти до мене? Я хочу щоб ти це бачив.

            - Ти знайшов щось цікаве? – Підходячи подивився в середину – Ого, це що? Дерева? На п’ятому поверсі?

            - Я сам здивован не менше тебе! То на мене якась тварь напала, то це.

            - На тебе нападали? Чого не сказав?

            - Бо напала не людина, а якась невідома істота.

            - Жесть – подивився назад до кімнати – не хочу показатись дивним, хоча те що я скажу це не якесь диво як цей ліс в квартирі. Но малюнок з тобою?

            - Ти про той що принтер надрукував? Так, воно в кишені.

            - Тоді достань, бо здається в ньому буде відповідь.

Вийнявши папірець з кишені та розгортаючи його.

            - Дістав малюнок, що далі?

            - Прочитай його, там де Коли.

            - Коли є світло, темного лісу не існує. Тепер зрозуміло для чого тобі потрібен малюнок. Но дивись, в квартирі світло є, а тут написано що ̕̕Коли світло є, темного лісу не існує̕̕.

            - Но там темно, зуба даю що там щось є.

            - В тебе є ліхтарик?

            - Так, тоді я перший піду – дістав свій кишеньковий ліхтарик, і десь з другої спроби увімкнув її – зараза, постійно забуваю поміняти батарейки.

            Коли він зайшов у середину, його ліхтарик повністю згорів.

- Чорт, зараз спробую телефон.

- Добре, я не поспішаю.

- Мені здається, чи це місце деактивує техніку.

- Чому? Може в тебе він розрядився?

- Ні, на ньому було відсотків сімдесят, якщо не менше.

- Стривай, у мене є керосинова лампа, може я спробую?

- Добре, тепер твоя черга. – Коли він вийшов з кімнати, то одразу ліхтарик почав світити й телефон увімкнувся. – Вони мої слова підтвердили, сам бачиш.

- Зараз – дістаю з рюкзака лампу, і вона одразу засвітилась – ого, в минулий раз вона не була такою яскравою.

- Будемо сподіватись що спрацює, або там можна загубитись легко.

- Бо це не електрика – тримаючи в руці ліхтар й обережно підходячи до кімнати – а де саме щось шукати? В який бік йти?

- А я звідки знаю? Головне знайди вимикач і все, якщо треба щось знайти то треба шукати.

- Світло сказало шукати щось намальоване, по типу цього малюнку. Була одна підказка, воно намальовано.

- Тоді треба це знайти, давай йди а я знайду щось перекусити.

- Гаразд-гаразд, тільки двері не зачиняй.

- Не збирався її зачиняти, там страшно а одному буде нудно.