Читати книгу - "Сповідь"

Люблячи нас, як мати, мадемуазель Ламберсьє вживала і материнську владу, в разі потреби караючи нас різками. Досить довго вона лише погрожувала нам, і погроза такого зовсім нового для мене покарання неабияк лякала мене. Але після екзекуції я побачив, що очікування виявилося страшнішим за кару, і, що найдивніше, покарання лише посилило мою любов до тієї, котра мене покарала. Тільки сила цієї любові і моя природна смиренність заважали мені навмисно добиватися повторного покарання, бо воно залишило в мені більше бажання зазнати його знову від тієї самої руки, ніж страху, позаяк до болю й сорому домішалася й чуттєва насолода. Зауважу, що дістати різок від пастора мені зовсім не хотілося, – у справу, безперечно, втрутився рано розбуджений статевий інстинкт. Але з братовою вдачею побоюватися такої підміни не варто було, і якщо я не добивався нового покарання, то лише з остраху розсердити мадемуазель Ламберсьє, бо така була влада любові, хай і породженої чуттєвістю, над моїм серцем.

Можу з чистою душею сказати, що повторне шмагання, з яким я зволікав, але якого не боявся, сталося не з моєї вини, тобто не з моєї волі. Але другий раз став і останнім, бо мадемуазель Ламберсьє помітила за якимись ознаками, що покарання не досягає мети, і заявила, що відмовляється від нього, позаяк воно її надто стомлює. Раніше ми спали в її кімнаті, а взимку іноді і в її ліжку. Два дні по тому нас поклали спати в іншій кімнаті, і з того часу вона поводилася зі мною як з дорослим хлопцем – честь, без якої я охоче б обійшовся.

Хто повірив би, що різки, отримані у віці восьми років від тридцятирічної дівчини, мали вирішальний вплив на мої схильності, бажання, пристрасті та й мене самого до кінця життя, і до того ж у напрямі, протилежному тому, що мав стати його природним наслідком? Спалахнувши, чуттєвість так змінила мої прагнення, що я не шукав уже нічого іншого, крім того, що одного разу відчув. Незважаючи на те, що кров моя бурхала мало не з самого народження, я зберіг свою чистоту до того віку, коли розвиваються найхолодніші й запізнілі темпераменти. Мене довго мучили якісь незрозумілі бажання, я жадібно, з полум’ям в очах, дивився на гарних жінок; вони постійно малювались моїй уяві, і я подумки змушував їх діяти так, як це робила мадемуазель Ламберсьє.

Навіть коли закінчилося дитинство, ця дивна пристрасть зберегла мені чесні звичаї, яких, здавалося б, мусила позбавити. Якщо й буває цнотливе виховання, то саме таке я й дістав. Три мої тітки являли собою не лише зразкову мудрість, а й скромність, давно вже забуту жінками. Мій батько, що полюбляв розваги, але був люб’язний по-старомодному, ніколи не вимовляв при коханих жінках слів, од яких могла б зашарітися невинна дівчина, і ніде до дітей не ставилися з такою повагою, з якою ставилися до мене в моїй родині. У Ламберсьє на це зверталася не менша увага, і одній дуже добрій служниці відмовили в місці за те, що вона сказала при нас якесь вульгарне слівце. Я не лише аж до отроцтва не мав ніякого уявлення про злягання, але навіть неясна думка про нього являлася мені у вигляді відразливих потворних образів. Повії вселяли мені жах, на розпусників я дивився з презирством і навіть зі страхом; саме до цього доходила моя огида до пороку з того часу, як одного разу, гуляючи стежкою в Малому Сакконі, я розгледів обабіч від неї заглиблення у ґрунті, де, як мені сказали, ці люди віддавалися розпусті. Думаючи про це, я уявляв собі лише те, що бачив у собак, і на саму цю думку мені ставало млосно.

Забобони виховання, самі по собі здатні стримати перші вибухи палкого темпераменту, доповнилися відволікаючим впливом, який справили на мене перші дотики чуттєвості. Уявляючи тільки те, що зміг відчути, незважаючи на надто бурхливе хвилювання крові, я жадав лише вже знайомої мені втіхи, навіть не підозрюючи, як близько до неї інша, яку зробили в моїх очах огидною. У своїй безглуздій еротичній несамовитості й дивних вихватках, до яких вона мене іноді доводила, я подумки вдавався до послуг жінок, але ніколи й не думав, що від них доведеться чекати зовсім не того, чого я так пристрасно бажав.

Ось так, маючи дуже гарячий, дуже пристрасний і рано розвинутий темперамент, я прожив своє отроцтво, не бажаючи і не знаючи інших чуттєвих утіх, окрім тих, про які мені мимоволі дала уявлення мадемуазель Ламберсьє. І коли я став чоловіком, мене знов оберегло те, що мало б занапастити. Мої дитячі фантазії не зникли, а злилися з іншими, що їх запалювала в мені чуттєвість. Я ніколи не міг розділити їх, і мій шал, укупі з природною боязкістю, зробив мене несмілим із жінками. Я не міг сам собі дати насолоду, якої чекав від інших, а та, що могла її дати, не могла без слів угадати, чого я хотів. Так я і провів своє життя, мовчки пристрасно жадаючи тих, кого найдужче кохав. Але, не наважуючись відкрити свої бажання, я тішився стосунками, що наводили на думку про них. Стояти навколішки перед владною коханою, підкорятись її наказам, благати прощення було для мене найсолодшою втіхою; і що сильніше уява розпалювала мені кров, то більше я ставав схожий на боязкого зітхальника. Ясно, що такий вид любовної пристрасті розвивається не надто швидко і не особливо небезпечний для доброчесності її об’єктів. Отже, я мало мав фізичних утіх, але не припиняв тішитися по-своєму, тобто в уяві. Ось як моя чуттєвість укупі з боязкістю і романтичним розумом зберегли мені чесну вдачу і чистоту почуттів. Коли б я був сміливіший, мої схильності укинули б мене у вир найгрубіших утіх.

Я зробив перший і найважчий крок у темному й брудному лабіринті своїх зізнань. Найважче зізнаватися не в злочинах, а в тому, що смішне й ганебне. Але тепер, після того, про що я тільки-но зважився розповісти, я певен себе, і мене вже ніщо не зупинить. Про те, чого коштувало мені це зізнання, можна судити з того, що ніколи, навіть у