Читати книгу - "Гра в піжмурки"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Ти підступний. – посміхнулась до мене видихаючи дим із легень.
– Знаю. – взяв її цигарку й глибоко затягнувся.
– Не залишив мені вибору.
– Вибір є завжди.
– Тільки не для мне, так? – Зеленющі очі пропекли мій мозок до самої маківки.
Я звів брови дашком.
– Це всі твої слова? – кава до горла.
– А що я маю казати? – я випрямився, заснувши руки в кармани пальто. – Зараз покладаюсь на Бога і твою віру в мою клятву.
Вона промовчала. Докурила цигарку й кинула недопалок під ноги.
– Маю вже йти. Мама хвилюватиметься.
– Гаразд. Я тебе проведу.
– Не потрібно. – закинула сумку на плече.
– Боїшся, що цей мудак побачить нас разом? – стиснув губи. Лють вже намагалась фарбувати буряком кола на щоках.
– Якби боялась, ми б зараз тут не стояли.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра в піжмурки», після закриття браузера.