Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

Сонце повільно підіймалося, фарбуючи небо в ніжні відтінки рожевого і помаранчевого. Це був той момент, коли світ ніби зупинився, і все, що мало значення, — це ми двоє. Я відчула, як він міцніше стиснув моє плече і нахилився ближче.

— Ніколи б не подумала, що зустрічатиму схід сонця з тобою, — прошепотіла я.

— А я б ніколи не подумав, що захочу ще раз це повторити, — тихо відповів він, його губи майже торкнулися мого вуха, і від цього по спині повиступали сироти.

Ми залишилися на хвилину в такій близькості, я відчувала, як його подих лоскоче мою шкіру, а потім повернула голову і наші погляди зустрілися. Його очі були такими темними, такими пронизливими, і в них було щось таке, що змусило мене забути про все навколо.

— Уляно… — прошепотів він, нахиляючись ближче, так близько, що я відчула, як його тепле дихання торкнулося моїх губ. Його голос був оксамитовим, низьким, наповненим обіцянками і бажанням. Ця мить, коли наші погляди зустрілися, була настільки інтимною, що повітря між нами здавалось наелектризованим. Моя воля розчинялася в його очах, як цукор у гарячому чаї. Я знала, що зараз все може змінитися, що варто лише схилити голову і наші губи торкнуться.

Я не хотіла більше боротися із собою. Моє серце калатало так сильно, що здавалося, він міг його почути. Це було щось справжнє, те, що змушувало мене відчувати себе живою, щось таке, чого мені так не вистачало. Кожен нерв, кожна клітина мого тіла кричали про одне: поцілуй його, віддайся цьому моменту.

Але… Голос розуму, який я намагалася заглушити, раптово став гучнішим. 

— Припинімо це.