Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Зухвала дівчина актора, Торі Шей 📚 - Українською

Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зухвала дівчина актора" автора Торі Шей. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 73
Перейти на сторінку:

— Даніяре, куди ми їдемо? — спитала я, не витримавши напруги. — Якщо ти хочеш зайняти сексом в якомусь незвичному місці, то це не той час, і не та дівчина.

— Наберися терпіння, білочко, — відповів він, знову усміхнувшись, але тепер у його голосі було щось тепле, яке змусило моє серце забитися швидше. — Ми вже майже на місці.

Я закотила очі, але мовчки дивилася у вікно, думаючи про те, що ж цей нахаба затіяв. Вулиці навколо були безлюдні, лише час від часу ми проїжджали повз якийсь самотній автомобіль або закритий магазин. І тут я помітила, що ми наближаємося до місця, яке видалося мені знайомим.

— Ти що, везеш мене в парк атракціонів? — я підняла брови, глянувши на нього.

— Що, вже здогадалася? — він усміхнувся, ніби гордий, що я розкусила його план.

— Серйозно? О четвертій ранку? — я не могла повірити. Хто взагалі їздить у парк атракціонів у таку пору?

— Я ж сказав, тобі це сподобається, — він кинув на мене швидкий погляд, і я побачила, як його очі загорілися. — Парк наш на наступні чотири години.

— Викупив цілий парк? На чотири години? — я знову не вірила своїм вухам. — Ти з глузду з'їхав, Даніяре!

— Можливо, — відмахнувся він, паркуючи машину. — Але це безумство для тебе, білочко. Підемо, не бійся, обіцяю, що тобі буде весело.

Я не мала іншого вибору, як слідувати за ним. Ми вийшли з машини, і я відчула, як холодне повітря знову обійняло мене. Але коли я побачила парк атракціонів, моє серце затріпотіло від захоплення. Луна-парк був весь у вогнях. На мить я застигла, зачарована цим видовище: вогники, музика, запах карамелі та солодкої вати, що летів звідкись з боку кіосків. 

— Ти дійсно викупив цілий парк? — запитала я, оглядаючись навколо.

— Що не зробиш заради вражень? — відповів він, ховаючи руки в кишені куртки. — Персонал уже тут, вони чекають на нас.

Я лише дивилася на нього, не знаючи, що відповісти. Якось мені стало тепло на душі від того, що він задумав усе це тільки для мене. Ми рушили до першого атракціону, і я відчула, як піднесення почало охоплювати мене. Все це було схоже на казкову пригоду, в якій я ніколи раніше не брала участі. Світло ліхтарів, різнокольорові вогні, і це дивовижне відчуття свободи, коли здається, що весь світ належить тільки тобі. 

— Тобі не здається, що ми обидва трохи схиблені? — не втрималася я від коментаря, коли чоловік, усміхаючись, простягнув мені руку.

— Трохи? — він підійшов ближче, його пальці ледь торкнулися моєї долоні, і я відчула, як по шкірі пробігли сирітки. — Думаю, що ми обидва давно втратили голову. Але в цьому вся суть, білочко.

Я спробувала тримати дистанцію, але як тільки наші руки переплелися, я зрозуміла, що втягуюся в його гру.

— Почнемо з американських гірок! — вигукнув Даніяра, вказуючи на велику конструкцію, яка підіймалася вгору й здавалася нескінченною.

— Ти хочеш мене вбити чи що? — здивовано відповіла я, але вже через мить сміялася разом з ним.

Ми забралися в перший вагончик, і я відчула, як адреналін підскочив, тільки-но він почав рухатися. Вітер рвався в обличчя, а серце шалено билося в грудях від цього поєднання страху й задоволення. Даніяра кричав поруч, сміявся і кидав на мене такі погляди, від яких мої коліна ставали ватяними. Я намагалася не помічати, як від його присутності моє тіло реагує на кожний дотик і навіть звук його голосу.

Після гірок ми перемикнулися на інші атракціони: ланцюгові каруселі, кімнати страху, навіть якісь безглузді машинки. Ми реготали, як діти, і зовсім забули про час. Десь після третього атракціону я вже й не думала про те, що була серед ночі розбуджена. Навпаки, я почала ловити кайф від цієї спонтанності.

— Ти щось сьогодні надто веселий, — піддражнювала я його, коли ми нарешті зупинилися біля прилавка з солодкою ватою.

— А ти надто гарна, щоб не веселитися, — відповів він, і я ледь не подавилася від його слів.

Я спробувала вату, і смак солодкого цукру миттєво заполонив мої смакові рецептори. Але ще більше мене вразило, як Даніяра їв свою вату: повільно, розтягуючи кожен шматочок, ніби це було найсмачніше, що він колись куштував. Його язик повільно злизував солодкі нитки з губ, а погляд пильно спостерігав за мною.

— Що ти на мене так дивишся? — запитала я, ковтаючи.

— Ніколи не думав, що хтось може виглядати так… — він зупинився на мить, явно граючи зі мною.

— Так як? — я підняла брови, знаючи, що зараз він скаже щось нахабне.

— Так гаряче, коли їсть солодку вату, — його очі блищали з тією ж посмішкою, від якої мене завжди кидало в жар.

Моє обличчя раптом почервоніло, і я відвела погляд, намагаючись не показати, що його слова мали на мене такий вплив. Але Даніяра не збирався зупинятися. Він нахилився ближче, і я відчула, як його пальці ніжно торкнулися моєї щоки, переходячи до моїх губ. Моє дихання на секунду перехопило, і я не могла відвести погляд. Він провокував мене, і, чорт забирай, йому це вдалося.

Його дотик був таким легким, але водночас таким інтимним, що я відчула, як у животі все перевертається. Щоб приховати свою розгубленість, я вирішила відповісти на його флірт:

— Дивися, щоб я тебе не засунула тобі цю палку з-під вати кудись глибоко.

Він засміявся, а я відчула, як сміх розливається по всьому тілу. Це було так природно – бути поруч із ним у цей момент, не думаючи про жодні проблеми. Відчуття того, що ми просто насолоджуємося моментом, накривало мене з головою.

Коли вата скінчилася, Даніяра взяв мене за руку і ми рушили далі по парку, спостерігаючи за вогниками та слухаючи музику, що грала десь на фоні. Усе це здавалося таким нереальним – наче уві сні, де світло й темрява переплітаються в ідеальному балансі.

Після ще кількох шалених атракціонів, ми нарешті підійшли до колеса огляду. Це величезне, величне колесо повільно оберталося, і я зрозуміла, що ми зараз зустрінемо світанок на його вершині. Коли кабіна піднялася, і перед нами відкрилася панорама міста, я на мить затримала подих. Даніяр тихо підійшов ближче, обійняв мене за плечі, і я притулилася до нього, відчуваючи тепло його тіла. Ми мовчали, але ця тиша була наповнена розумінням і чимось глибоким, що важко описати словами.

1 ... 38 39 40 ... 73
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зухвала дівчина актора, Торі Шей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"