Читати книгу - "Дві сторони, Єва Басіста"

Дмитро Трубан повернувся до квартири тільки після того, як з будинку вилетів Роман. Він настільки швидко йшов, що навіть не помітив чоловіка, який стояв біля своєї автівки.

Коли постать хлопця зникла з горизонту, то чоловік повернувся до панельної багатоповерхівки, де ревіла Лариса Петрівна.

- Усе бачу пройшло дуже погано, - сказав він.

Проте відповідь із вуст заплаканої жінки не з'явилася, але Дмитро не вимагав її. Він хотів підтримати білявку, бо розумів, що їй зараз надзвичайно важко. Тому просто сів біля неї, взяв за руку та дивився на її доволі акуратні нігті, які були покриті рожевим лаком.

- Він сказав мені, щоб я забула про їхнє існування. Заборонив із ними спілкуватися...

Дмитро наморщив лоба. Він очікував від хлопця подібні слова, але не думав, що той так просто зважиться на таке. Чоловік до останнього не вірив, що сіроокий набереться волі та скаже таке матері, яка хоче йому щастя та гарного життя. Проте це сталося. Роман відштовхнув від себе Ларису Петрівну, яка зараз сиділа та не знала, як це все пережити. Жінка стогнала від горя, що впало на її фарбовану голову.

- Ларисо, - прошепотів Дмитро голосом, який випромінював невпевненість. -Можливо це на краще? Ти не думала про таке?

Блондинка різко обернулася до чоловіка. Її заплаканий погляд обпалив його. Він здогадувався, що саме такою буде реакція жінки.

- Ти жартуєш? Гадаєш, що буде правильно так все залишити? Та ця руда відьма витягне з нього усі соки, а потім продасть на органи!

Емоції лилися з Лариси Кученюк. Вони нагадували грізний водоспад. Однак чоловік дотримувався наступної думки - краще сказати правду в очі, а ніж промовити ті слова, які будуть милі його коханій у рожевому. Він знав, що якщо погодитися з нею та піділлє оливи на кшталт - Лілія бридка дівиця, яка крутить Романом, то отримає похвалу від неї, але розумів це нічого не змінить, бо злитися можна неймовірно довго та виплескувати свій негатив. Проте перед ними зараз стояла чітка проблема, яку варто було вирішити, а не обурюватися.

- Ларисо, ти ж бачиш, що він тебе абсолютно не чує. Можливо саме твої слова не дають йому побачити справжнє обличчя Лілії? Дай йому час зрозуміти, якою є насправді людиною вона.

Лариса Петрівна знову впала в істерику. Їй не хотілося віддавати свого сина тій дівиці.

- Просто у цьому житті часто все діє навпаки. Ти кажеш, що вона погана, а він чисто підсвідомо не погоджується з тобою та ідеалізує її та не бачить недоліків у своїй дружині. Відстань від нього та дай наступити на ті болючі граблі, аби він чітко зрозумів, що ти мала рацію.

Власниця магазину шморгнула носом. У словах свого коханого вона бачила логіку, проте їй було важко з таким змиритися. Вона не бажала віддавати сина на поталу рудій, але розуміла, що це єдиний адекватний варіант.

- Гаразд, - промовила жінка, що здивувало чоловіка, який не очікував такого від неї. - Я піду з життя сина, але якщо він сам прийде до мене та попросить допомоги, то я це зроблю.

Тим часом Роман йшов додому. Розмова з мамою його надзвичайно сильно вивела зі себе. Він розумів, що місцями перегнув палицю, але дії матері його дістали.

Хлопець більше не хотів стояти між двома жінками. Він дуже кохав Лілію. Проте, щоб мати поряд із собою таку жінку варто багато платити. Роман це чітко розумів, і саме тому попри все брав нові кредити для своєї дружини...

Таким чином життя його принесло до тієї ситуації, де він зараз був. Хоча сина білявки втішало те, що він покинув свою стару роботу та влаштувався на нову, де багато платять та скоро він забуде про дзвінки з банків.

Роман сів на зупинку, де знаходилося два хлопці, які щось активно обговорювали. Він не хотів їх слухати, але довелося.

- Якось трішки лячно перед виступом, - промовив білявий хлопець.

- Гадаю, що все буде добре. Головне, щоб Марго не викинула ніякого коника.

- Це, да, - засміявся він. - Марго ще та скалка в дупі. Це тобі не Віта...

- Угу...

- Чуєш, а мені здається, що вона...

- Мустанг, не починай, - гримнув його співрозмовник.

- Ой, ой... Та я все поняв. Диви, щоб ти потім не страждав.

У відповідь друг хлопця під прізвищем Мустанг закотив очі, а через секунду до них під'їхала маршрутка, в яку вони швидко сіли та поїхали.

Роман зі свого боку залишився на зупинці сам. Його огортала вечірня прохолода та певна заздрість. Ті хлопці, що були хвилину тому мають все життя попереду. Вони поки безтурботні та живуть мріями про світле та успішне майбутнє...

Кученюк згадав, що колись був таким самим. Йому здавалося, що після університету він буде ледь не бізнесменом, але все стається не так, як хочеш. Щоб мати гроші часто доводиться залазити в різноманітні афери.

Тим часом Лілія прокинулася від дзвінка. Їй телефонував Дмитро Жовтенький. Дівчина похапцем взяла слухавку та почула голос свого чергового коханця:

- Як обстановка?

- Усе владнала.

- Хто була та жінка?

- Мама Романа.