Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Давай залишимось ніким, Елла Савицька 📚 - Українською

Читати книгу - "Давай залишимось ніким, Елла Савицька"

1 000
0
12.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Давай залишимось ніким" автора Елла Савицька. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 116
Перейти на сторінку:

Зовні лунає гудок, сигналізуючи, що вже за кілька секунд буде оголошено офіційний початок.

У мене тілом пробігає нервове тремтіння. Зажмурююсь, намагаючись впоратися з собою.

Головне, все зробити правильно, щоб не зганьбитися.

Видихнувши, вибігаю слідом за рештою. Коротка спідниця постійно задирається, оголюючи сідниці. І нехай під спідницею спортивні шорти, я почуваюся дискомфортно. Підтримую край, поки наздоганяю команду. Одна справа – репетиції, коли всі звикли до того, що ми так одягнені, а інша – поле, повне хлопців та їхніх батьків, які щоразу чирлідерок очима пожирають, як голодні койоти.

Ось і зараз я відчуваю на собі погляди сотень пар очей і шлунок зводить.

Долоні потіють, кров скипіла і обпалює обличчя. Хочеться сховатися чи як мінімум одягнутися. Навіщо я лише погодилася на це?

— Привіт, дитинко, — раптом долинає ззаду на вухо, і мені на талію лягають долоні Роя.

Обертаюся.

- Привіт.

- Виглядаєш надзвичайно.

- Дякую, - червонію ще сильніше, бо розумію, що він натякає на моє розпусне вбрання.

Хлопець одягнений у масивну футбольну форму, на голові у нього шолом, що не дає йому поцілувати мене прямо тут. Але Рой виправляє ситуацію, знявши його і показово приклавшись до моїх губ. З трибун лунає свист і підтримуюче улюлюкання, викликаючи в нього задоволений сміх, а мене ще сильніше заганяючи в фарбу. Хоча здається, це вже неможливо.

Мене лихоманить з такою силою, як ніколи раніше. Так, я бувало хвилювалася, коли ми виступали з моєю групою на танцях, але до цього ніколи не доходило. Відсуваюсь від Роя, а коли дивлюся на дівчат, бачу, з яким схваленням вони на мене дивляться.

Начебто я все роблю як треба, а почуваюся не у своїй тарілці. Наче я лялька, і мене зі звичної коробки запхали в іншу, яка зовсім не підходить мені за розміром.

— Побажай мені успіху, — усміхається Рой.

- Ні пуху ні пера, - підбадьорюю його я.

- До біса.

І залишивши ще один поцілунок на моїх губах, хлопець вирушає на поле.

- Ну щоооо? Готові? - Голос Сибілли змушує підібратися всі нервові закінчення.

Мене струмом пробиває та електризує. Ще трохи і вибухну від перенапруги.

Почалося.

 

1 ... 39 40 41 ... 116
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Давай залишимось ніким, Елла Савицька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Давай залишимось ніким, Елла Савицька"