Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

Натомість тепер я розумію, що той нещасний романтик так нікуди з мене не вивітрився. Не вдалося мені його витравити за ці роки, як я не намагався. І це саме йому раптом стало гидко навіть бачити інших дівчат, хоч би якими красунями вони були, не те, що торкатися до них або ще щось більше. Це саме через нього не міг я задовольнитись усім тим, чого досяг і що в мене було. Ні! Йому, блядь, мало грошей, успіху, ревущого натовпу, готового носити мене на руках і гламурних красунь, яких я можу вішати на свій член, як гірлянди на новорічну ялинку. Йому, мать його, щось інше подавай! Гарне, добре і вічне! І, звичайно ж, піднесене!

- Ех, дурний ти пацан, - бурмочу, обливши голову крижаною водою і вдивляючись у дзеркало, звертаючись до того самого романтика, якого все ще можна побачити десь дуже сильно в глибині моїх очей. — Не буває такого, коли ж ти зрозумієш і звикнеш?

Але всередині, хоч би як я намагався, зароджується якась боязка надія. А раптом цього разу все буде по-іншому? Не в мене зароджується, у нього. Бо кому, як не мені, знати, що по-іншому не буває?

Зітхнувши, хитаю головою і вирушаю назад до кімнати. Шоста ранку. Напевно, дзвонити вже пристойно. Хоча, за ті гроші, які я збираюся відвалити, дзвонити пристойно в будь-якій час  доби, - так, так, мій дорогий майже забутий романтик, гроші в цьому житті вирішують майже все, ти не знав? І нехай я зараз, піддавшись імпульсу, навіть піду в тебе на поводу, але тільки заради того, щоб ти сам у всьому переконався.

Знову похитавши головою і невесело посміхнувшись, набираю номер найдорожчого квіткового салону. І ні хріна не тому він мені відомий, що я комусь останніми роками купував квіти. Просто вони хотіли, щоб я зробив їм рекламу.

– Левадська, 28, – кидаю я в трубку. Так, так, гуртожиток університету. Кімната номер тридцять сім. Рутківська Валерія. Посилайте кожну годину по шикарному букету, тільки нехай він щоразу буде іншим. Записка? Так. Валерії від Слави. Ні, без жодних сердечків та іншої мішури. Просто напис на папері. Нехай буде золотим тисненням на білому. Папір? На ваш вибір. Замовлення на три доби. Починайте прямо зараз. Скільки? Не питання.

Ну, що, може, погані гроші, виграні в казино, вперше послужать добрій справі?

У мене ще є півтори години, і я нарешті блаженно провалююся в сон. І щоб ви подумали мені снитися? Ні, не секс, не пристрасть, ні навіть гарячі поцілунки. Мені сниться Валерія, що притискає до себе квіти і посміхається, вдихаючи їхній аромат. Осяяє весь світ своєю посмішкою. Мати твою, романтику! Коли ж ти вже подорослішаєш?