Читати книгу - "Потраплянка на заміну, Літа Най"

– Дуже радий із вами познайомитися, – першим відгукнувся чоловік доброзичливим тоном. – Вітаю з весіллям. Сподіваюся, ви вибачите, що сьогодні я один. Моя дружина не змогла прийти: дорога була важкою, бідолашна погано почувається.

– Звісно, – натхненно закивала я. – Ви знаєте, це навіть вдало. Можливо, в такому разі ви не відмовите мені в танці, а то мій чоловік геть не бажає зі мною танцювати, – надувши губки, повідомляла я.

Здається, ця ідея Дарлему не сподобалася. Він кинув швидкий погляд на Таміорна, і той поспішно заговорив:

– Міледі, давайте не будемо обтяжувати Тредана. Він не любитель такого роду активності. А ось я із задоволенням з вами потанцюю.

– Вибачте, пане Ерайн, – награно зітхнула я, підходячи до нього впритул і поправляючи лацкани його жилета. Провівши рукою по рівній тканині на грудях чоловіка, я продовжила: – Танець із вами може зіпсувати мою репутацію. А пан Домре може сам за себе відповісти. Чи не так?

Я повернулася до Тредана і помітила його хитрий погляд. Простягнувши руку в запрошувальному жесті, він сказав:

– Тільки дурень відмовиться від танцю з такою дівчиною.

Ми пішли до виділеного місця для танців. Поки чоловік на мене не дивився, я швидким рухом сховала невеличкий камінчик, майстерно зцуплений із внутрішньої кишені Таміорнового жилета, до себе в декольте.

Зупинившись посередині залу, Тредан, рвучко розвернувши мене, притягнув до своїх грудей. Набагато тісніше, ніж того дозволяв етикет. Але я не була проти: мені було невідомо, наскільки близько я маю бути до чоловіка, щоб той камінчик спрацював.

– Ви просто чарівні, – порушив мовчання Тредан, повільно ведучи мене в танці. – Я не єдиний це помітив. На вас обертаються всі присутні.

– Можливо, їх цікавить не моя, а ваша особа, – здійнявши брову, посміхнулася у відповідь. – Я тут новенька і нікого ще не знаю, але навіть я встигла зрозуміти, що про вас ходить дуже багато розмов.

– І яких же? – у голосі чоловіка з'явилися зневажливі нотки.

– Скажімо так, ви не в найкращих стосунках із моїм чоловіком.

– Попри це ви захотіли потанцювати зі мною, – примружився Тредан. – Не боїтеся, що ваш чоловік розсердиться або ревнуватиме?

– А може, я хочу цього, – демонстративно підняла підборіддя я. – У договірних шлюбах мало пристрасті. Ревнощі – одне з дуже сильних почуттів.

– Тоді давайте посилимо їх, – глузливо хмикнув чоловік і натиснув на мою талію, змушуючи вигнутися і щільніше притиснутися до його грудей. Він кинув швидкий погляд поверх моєї голови і, нахилившись, прошепотів мені на вухо: – Майже спрацювало. Залишився останній штрих.

Після цих слів його рука з талії, почала повільно опускатися донизу. Ось вона вже на попереку. Нижче. В кінці хребта. Нижче.

– Дозволиш мені потанцювати зі своєю дружиною, – почувся стриманий голос Дарлема.

– Звичайно, – приховуючи посмішку, відповів Тредан. Нахилившись, він поцілував мою руку. – Дякую за танець. Це було... цікаво.

Я стримано всміхнулася йому у відповідь, і чоловік пішов, а його місце зайняв Дарлем. Тепер його рука обіймала мене за талію і лише злегка притягувала до себе.

– Тобі не слід було цього робити, – хрипло відгукнувся він. – Не можна допустити, щоб Тредан щось запідозрив.

Я голосно втягнула повітря. Сподівалася, що мене це заспокоїть, але якось не спрацювало. Тобто він замість вдячності зайнявся повчанням? Дуже мило.

– О, вибач, то мені піти повернути камінь Таміорну, щоб він продовжив обійматися з Треданом? – підкреслено покладливо поцікавилася я.

Дарлем зрозумів свою помилку. Цікаво його на це наштовхнула моя злісна посмішка, що більше нагадувала вишкір або перспективи їхнього плану з Таміорном?

– Ні. У тебе все чудово вийшло, – із зітханням визнав Повелитель. – Куди ти сховала елебро?

– У надійне місце, – з посмішкою я опустила погляд у своє декольте. Очі Дарлема простежили за моїм рухом, і чоловік витріщився на мої... нехай буде сховище. Я усміхнулася і запитала: – Мені його дістати?

Чоловік ковтнув, повільно повернув свою увагу до моїх очей і з трохи затуманеним поглядом похитав головою.

– Не варто. Просто скажи, якого він став кольору.

Мене таке запитання не збентежило, тож зробивши вигляд, що поправляю пасма, я відтягнула тканину на своїх грудях і зазирнула туди. Камінчик було легко побачити: він злегка світився червоним мерехтінням.

– Червоного, – коротко відповіла Дарлему. Чоловік насупився, йому це явно не сподобалося. – Це погано?

– Цей артефакт вловлює наявність у людини інших каменів сили, і відповідно до їхнього призначення, змінює колір. Червоний – це ознака небезпечних елебро.

– Виходить, у Тредана є загрозливий артефакт?

– Так, – чоловік, м'яко підштовхнувши мене до фуршетного столу, сказав: – Вибач, але мені треба йти. Дякую.

– За танець чи мої обжимання з Треданом? – лукаво усміхнулася я.

– Коли ти так кажеш, мені знову хочеться тебе вичитувати.