Читати книгу - "Потраплянка на заміну, Літа Най"

– Не сподівайся, що зі мною буде легко, – підняла брову я.

– А я й не сподіваюся, – прошепотів він, нахилившись до мого вуха. Його гаряче дихання пройшлося шкірою, і чоловік ніжно поцілував мою щоку, затримавши губи трохи довше, ніж передбачав невинний чмок.

Дарлем розвернувся і широкими кроками попрямував до групи чоловіків у кутку залу.

– Він може бути милим, коли це необхідно.

Я злякано сіпнулася від несподіванки.

– Ви щось хотіли, пане Ерайн? – холодно відгукнулася я.

Чоловік скривився від офіційного звернення.

– Я знаю, що вчинив жахливо. Вирішив допомогти другу...

– Ох, то це Дарлем у всьому винен, – сплеснула руками я.

– Ні. Це моя помилка і я хотів би її виправити, – похмуро відгукнувся Таміорн.

– Знаєте, на моїй батьківщині є одна дуже давня... легенда, – почала я, дивлячись в очі чоловікові. – Про дівчину, яка жила в найкращій місцині, де завжди було тепло і сонячно, багато їжі і можна робити все що завгодно. Тільки було одне правило. Одне-однісіньке, таке дріб'язкове, не варте уваги. Але одного разу в цьому місці з'явилася чи то людина, чи то сутність. Власне, називали його змій-спокусник. І він своїми чарами підштовхнув дівчину порушити це правило. А закінчується все тим, що її виганяють із цього дивовижного місця. Неймовірно цікава історія. Чи не так?

– Це означає, ви мене ніколи не пробачите? – уточнив Таміорн.

– Я вас пробачила. Я просто вам більше не довіряю.

Я покинула чоловіка, але весь вечір ловила на собі його погляди.