Читати книгу - "Командирка, Сергій Фішер"

Він наблизився, роздивляючись Арію з цікавістю:

– А це, мабуть, славнозвісна Арія. Одна з наближених Вісника. Яка честь.

Ерік зробив крок уперед, прикриваючи собою матір і Арію:

– Це все моя ідея, Саніне. Вони не винні.

– О, я знаю, – посміхнувся директор. – Ти давно грав у свої маленькі ігри, Еріку. Подвійний агент, потрійний агент... Я дозволяв це, бо це було корисно. Але сьогодні ти зайшов надто далеко.

Він кивнув офіцерам:

– Взяти їх. Дівчину – на допит. Решту – під домашній арешт до завтра. Потім розберемося.

Арія раптом кинулася вперед, зробивши неймовірний стрибок і вибивши ногою бластер з рук найближчого офіцера. Ерік відреагував миттєво – штовхнув матір на землю і сам впав, уникаючи пострілів.

Зав'язалася коротка, але жорстока сутичка. Арія рухалася з неймовірною швидкістю, збивши з ніг двох охоронців, але третій зумів вистрілити їй у плече. Вона впала, і офіцери накинулися на неї.

Ерік спробував допомогти, але отримав удар прикладом в потилицю і знепритомнів.

Останнє, що він побачив, було обличчя матері – дивно спокійне, ніби вона очікувала цього і була готова.

***

Лу нахилилася над столом, востаннє перевіряючи план лабораторного комплексу. Поруч стояла Джин, бліда, але рішуча, з перев'язаним боком.

– Ось тут найвразливіше місце, – Лу вказала на схему системи вентиляції. – Якщо основний план провалиться, ми можемо проникнути через технічні шахти.

– Але без доступу твого брата це буде набагато складніше, – зауважив Дерек. – Охорона посилена, сенсори руху всюди.

– Так, – погодилася Лу. – Але це єдиний запасний план, який в нас є. Якщо Ерік не повернеться...

Вона не закінчила фразу, але всі розуміли, що вона має на увазі. Якщо Ерік не повернеться, значить, його місію провалено. Або гірше – це була пастка від самого початку.

– Він повинен був уже повернутися, – тихо сказала Джин, дивлячись на годинник. – Минуло майже дві години.

Лу відчула, як її серце стискається. Невже вона помилилася? Невже Ерік зрадив їх?

– Треба готуватися до гіршого, – сказав Вісник, під'їжджаючи до столу. – Наша мета – знищити біологічну зброю за будь-яку ціну. Навіть якщо доведеться пожертвувати життями.

– Своїми – так, – твердо відповіла Лу. – Але не цивільних. В лабораторії працює понад двісті вчених, які навіть не знають, над чим вони працюють.

Вісник кивнув:

– Я згоден. Ми активуємо протокол евакуації перед атакою. Але будьте готові до жорсткого опору охорони.

Раптом до кімнати ввірвався один із членів опору:

– Сигнал тривоги від групи спостереження! Великий загін внутрішньої безпеки наближається до нашого району!

Всі завмерли.

– Скільки? – різко запитав Вісник.

– Принаймні три транспорти, – відповів розвідник. – Вони прочісують сектор квартал за кварталом.

Вісник негайно перейшов у режим командування:

– Починайте евакуацію. Найцінніші дані та обладнання – за протоколом "Тінь". Всі, хто не задіяний в основній операції – до запасних сховищ.

Він повернувся до Лу:

– Схоже, твій брат таки зрадив нас.

Лу відчула, як її охоплює холодний гнів – не на Вісника, а на себе. Вона повинна була знати краще. Повинна була передбачити.

– Можливо, його схопили, – заперечила Джин. – Це не обов'язково означає зраду.

– Неважливо, – твердо сказала Лу. – Основний план скомпрометовано. Переходимо до запасного.

Вісник уважно подивився на неї:

– Ви впевнені, лейтенанте? Без внутрішнього доступу шанси на успіх мінімальні.

– Які альтернативи? – жорстко запитала Лу. – Дозволити їм завтра вбити мільйони? Я готова ризикнути.

Вісник кивнув:

– Добре. Евакуюємо цю базу і перемістимося до запасної. Звідти почнемо операцію.

Весь бункер прийшов у рух – люди швидко, але організовано пакували обладнання, знищували документи, готувалися до евакуації. Лу вражала їхня дисципліна – вона не очікувала такого рівня організації від "терористів", як їх завжди називала Імперія.

– Нам потрібно більше деталей про внутрішні протоколи лабораторії, – сказала Лу Дереку, коли вони складали плани. – Без Еріка ми втратили найважливіше джерело інформації.

– У нас є свої люди, – відповів Дерек. – Не так високо поставлені, але з доступом до деяких систем.

Джин підійшла до них, її обличчя було напруженим:

– Я щойно отримала інформацію від нашого контакту в службі безпеки. Арію схопили. Еріка теж.

Лу відчула, як земля хитнулася під ногами:

– А моя мати?

– Залишилася під домашнім арештом, – відповіла Джин. – Але охорону посилено.