Читати книгу - "Опора, Moon Grey"

-             З чого ж почати? – Юнак задумався, його погляд ковзнув по простору навколо нього. – О! Я знаю. Живим я цікавився дивами. Не знаю навіщо, але було цікаво.

-             Це казка буде чи реальні речі?

-             Та ти не перебивай. Ти своє почуєш. Кожен своє почує.

І юнак почав розповідати.

-             Я за фахом зараз був електрик. Але мене цікавили різні електромагнітні поля не тільки наукового пояснення.  Я порівнював, як працює залежність життя  людини від її дій, слів, думок, відношення до чогось. Згодом я почав застосовувати певні кроки, змінював думки і от зараз тут.

Хтось засміявся:

-             Тобто, ти жив, щоб вмерти.

-             Ну, так. – Хлопець зубоскалив і продовжував, - але я, як і кожен з вас не просто залишив по виконанню завдання ФТ.  Ми всі гвинтики, як би це не звучало банально. В нас одна мета- відродити могутню силу світла кожної стихії. І ми кожен є деталь, пазл. Але справа в тім, що потрібні не тільки чоловіки. А й жінки. Кожному. Тільки тоді пара матиме повний пазл, який ляже в картину душі. Потрібні так би мовити лице та виворіт, які водночас є виворотом та лицем. І це є Дух. Середнє.

-             Потрібні мертві жінки чи патологоанатоми?

-             Ні, - молодик ще більше звеселився. – В тому й річ, що це не стать чоловіча чи жіноча. А те, як ми себе відчуваємо. Це може бути і два чоловіки, і дві жінки. Це може бути невизначеність по статевим ознакам. Адже кожен живе власне життя, виконує власну програму, видозмінюється і набуває досвіду. Я от був тільки чоловіком. Ну, раз там павучком та ще раз щукою. Сітки я вмію ставити такі, що ого-го, і це мені дало змогу вправно і довго бути щукою. Стани ж можуть бути проміжними не тільки у вигляді людей. Це і тварини, комахи, предмети.

-             Ого ти завернув.

-             Я знаю. – Хлопець відмахнувся від репліки. – Слухайте далі. Отакі частинки душ, які мають максимальне зближення, тобто доповнюють одне одного, як + та -  і є цілісним пазлом картини. Він готовий до створення нового виміру. Такі пазли розкручують ДНК в іншім напрямку. Це про них говорять, що і «один в полі воїн». Навіть книга написана. Бо сила їх віри зберігає 1000-чі  життів.

Настала тиша. Наче хтось вимкнув динамік зовнішнього світу, який частково просочувавсь сюди звуками.

-             Оце, панове, зараз буде відтворення історії в кожному та її зміна. Відбулась герметизація. – Молодий воїн обвів поглядом присутніх. – Це те, що в зовнішнім світі проявляється через погляд «риб’ячого ока». Якась частина неба стає з хмаринками, які не рівно пливуть, а наче півколом. Тобто виміри набігають одне на одне і відбувається нестандартна форма прояву.

-             То зараз ми ізольовані?

-             Ні, ми вільні, це світ ізольований від доступу до нас. Ми ж можемо проникнути назовні.

-             В якім сенсі «проникнути назовні»? –Запитав хтось.

-             В тому, який тобі доступний.

Знов запала мовчанка. Кожен подумав про своє. Але жоден не зрушив з місця. Всі присутні якимось шостим чуттям зрозуміли, що зараз відбулось якесь посвячення в таїну.

-             Так от. – Продовжив юнак. – Подібна пара може утворитись від живої істоти та неживого предмету. Це прояв в амулетах, місці сили, одязі, обрядах, тощо. Відтворення подій у фільмі сценаристом чи режисером, чи актором. Також, якщо в точці нуль сходяться кілька пар одночасно – створюється культ. Звичай. Традиції. Змінюються цінності, переконання. З’являються харизматичні люди, створюються шедеври. Всі вони в парі завжди. Один Виконавець, інший Обличчя. Тонкі та Фізичне тіло. Автор ідеї та Втілювач. Відлюдник та Пустеля. Пари накладаються, втрачаються, змінюються – все заради одного: діти Смерті доєднуються до сили неутворення, діти Життя доєднуються до сили утворення. Хто набере першим певну кількість і хоча б на одиницю переважить в моменті, відбудеться ефект, який несуть утворені сили.

-             То що я можу зробити в цій парі, коли я мертвий, а моя жінка жива? – Запитав Валерій.

-             Створити третю силу.

-             Яку?

-             Вийти і доєднатись до когось живого, предмету, місця, створити подію. Але пам’ятайте, що живі від цього страждають. Вони набувають вашої болі. Хоча самі через це зцілюються. Це критична програма покращення і опрацювання власних завдань. Та не під силу кожному це зрозуміти та прийняти. Місця набувають вашої енергетики, події також.

-             А предмети?

-             А предмети, зброя навіть незаряджена, вистрілить, якщо ви маєте в перевазі лють.

-             Але ж це тільки ті можуть зробити, хто вже має пару?

-             Так. Тільки ті. Чия пара, себто, «незавершена справа» зосталась на Землі в тім вимірі. Вони нашу силу містять. Вона тисне каменем, якщо це жива людина. Це наш краєкутний камінь, через нього ми спілкуємось. Коли вони відпускають його, ми вивільняємось від зв’язків і перероджуємось саме людиною, вони опановують інший зв’язок, але ми обов’язково зустрічаємось в тім вимірі на Землі.

Всі повернули увагу до Валерія. Той сидів і далі незворушно. Він зважував, як це може зашкодити Вірі.

-             Ти не зважуй. Ти йди. – Гукнув хтось,- бо час йде.

-             Чекайте, я ж не знаю нічого, що я там повинен робити.

-             Гелікоптер продовжує вилітати на завдання. Завдання різні. Ти, вийшовши, продовжиш виконання завдання. Ти сколихнеш ті енергії там, маючи зв’язок з місцем втрати фізичного тіла. Знаючи це, ти активуєш смертельні енергії, які будуть тобою скеровані в напрямку, який ти задаси. Але, зараз, розуміючи, що ти мертвий, маючи пару, ти можеш змінити своє налаштування, процес повтору завдання тебе не торкнеться. Бо ти маєш намір змінити. Суть в тому, що тебе тримає зв’язок з парою. Поки вона жива, поки справа живе, поки предмет не знищений, тварина не вбита- ти можеш змінити напрямок енергії та її якість. Якщо ж носій змінює стан, то система Смерті та Життя примусово змінює статус завдання на власний розсуд, згідно програми, а не твого алгоритму. Так ми продовжуємо відтворюватись в інших.