Читати книгу - "Друзі зі змієносця"

Скафандри наших друзів подібні до наших. Вони непроникні для будь-якої рідини чи газу, їм не страшна навіть блискавка.

А як ці костюми реагують на випромінювання?

В усякому разі, сонячне не пропускають, включаючи ультрафіолетові й інфрачервоні промені. Так само захищають від гамма-променів та радіохвиль. Не збагну, куди проникає смерть, адже скафандр є ідеальним ізолятором.

А космічне випромінювання й нуль-промені? - спитав президент.

Лікургос подивився на нього спантеличено:

Ви це серйозно? Ми сподівалися, що, як і будь-який космічний скафандр, ці костюми передусім захищатимуть від космічного випромінювання. Урешті-решт, на Місяці воно значно інтенсивніше, ніж на Землі. А що вже казати про глибинний космос! І потім - ані на Місяці, ані будь-де інде поза Землею не помер жоден із прибульців.

І все ж припущення щодо космічних променів належить перевірити. Якщо вже працювати, то працювати. Кожне дослідження мусимо довести до кінця. Потрібно розглянути всі можливості, ми не маємо права зупинятися на півдорозі. А як справи у вас, товаришу Тарабкін?

Просуваються помалу, крочок за крочком. Я почуваюся, мов учень-першокласник, котрому університетський професор латиною викладає анатомію. Організм наших друзів значно різниться від людського, особливо серце, органи травлення й легені - а саме від цих органів залежить оживлення. Так, наприклад, їхній шлунок здатен переробляти неорганічні сполуки на органічні, тому прибульці не так залежні від рослин, як ми. Тим часом я ретельно вивчив лише кровообіг і сподіваюся, що зрозумів його закони.

Лікарі зі Змієносця вельми зацікавлені вашою роботою, ви часто розмовляли з ними про свої дослідження. Що думаєте про рівень медицини гостей? - запитала доктор Бартошова.

Я надто мало знаю про них, щоб висловлювати судження. Навіть до пуття не бачив їх за роботою. Єдине, що можу сказати: проблем оживлення ці люди ще не вирішили. Вони самі зізналися в цьому. В минулому їм значно менше докучали хвороби, тому медична наука в них не розвинулася так, як наша.

Вони відрізняють клінічну смерть від біологічної?

Якщо ми правильно зрозуміли, то ні.

Цілком очевидно, що результати наших досліджень вельми скромні, - тихо підсумував президент. - Це зрозуміло, але все ж сумно. Проти загадкової смерті ми все ще безпорадні. Залишається сподіватися, що до закінчення будівництв нічого неприємного не трапиться.

Це означає жити ще цілих чотирнадцять днів у невизначеності, - додала доктор Бартошова. - Як іде робота на будівництві корабля?

Швидше, ніж ми припускали. Наші друзі зі Змієносця працюють із небаченою самовідданістю. На Чіово та в Мартіні будови також будуть закінчені швидше, ніж планувалося. Щонайпізніше через дванадцять днів міжзоряний корабель може стартувати. Зрештою - маємо змогу пересвідчитися в цьому навіть у приміщенні телецентру...

Президент завів гостей у довгий коридор, котрий сполучав ряд спостережних кабін. На дверях кожної кабіни крім номера був малий контрольний екран, що показував, яку з програм спостерігач може дивитися всередині. Такі самі екрани були розміщені також на великій розподільній дошці головного телевізійного диспетчера. Саме в цих місцях зосереджувалося життя всієї земної кулі.

На дверях, у які зайшли вчені, містилося дев’ять екранів поспіль. Крім того, спостережна кабіна була обладнана дещо інакше, ніж решта. Передню стіну закривав великий проекційний екран. Навпроти нього стояло крісло з півкруглим пультом, на якому було кілька перемикачів, відеофон і стільки ж екранів, як на дверях кабіни.

Дівчина, що сиділа за пультом, привіталася з президентом і гостями. На проекційному екрані саме з’ явилася суцільна сфера гігантського міжзоряного корабля, котрий разом зі своїми творцями плив високо над місячною поверхнею.

В цій кабіні ми підтримуємо телевізійний зв’язок із будівниками міжзоряного корабля зі Всесвітньої Академії та з нашими друзями зі Змієносця, - пояснив президент. - За спорудженням зорельота зараз спостерігають разом з нами академік Хотенков, доктор Заяц, керівник експедиції зі Змієносця й багато інших експертів. Водночас ми можемо контролювати зв’язок між окремими працівниками всередині корабля.

Ви також керуєте будівництвом корабля, Аленко? - посміхнувся академік Тарабкін до молодої жінки за пультом.

Не сумніваюся, що товаришка Свозилова доведе це, - заступився за дівчину президент. - Має-бо за плечима бойове хрещення на Кварті. Але сьогодні наша Аленка тут не на роботі. Уявіть собі - проводить у нас відпустку. Ні, не дивуйтеся, це справді так. Вона знову повернулася до свого колишнього захоплення: працює над новою великою історією. Згодом хоче переробити її на роман. Це, власне, буде продовженням її першого роману про Северсона. Книга та визначила її долю, як долю міфічного Пігмаліона вирішило його власне творіння: вона-бо безнадійно закохалася в героя свого роману.

Знаю, куди ви хилите, - засміялася Алена Свозилова. - Маєте на гадці, що навіть у відпустці я хочу мати свого коханого перед очима. Гарно ж ви оцінюєте мою творчість.

Не гнівайтеся, ви ж мене знаєте, як облупленого, - заспокоїв її президент. - Що нового на будівництві? І як справи в Северсона?

Всі здорові, - наголосила Алена на першому слові. - Погляньте...

Сфера на проекційному екрані зникла. З’явилася кабіна керування.

Академік Навратіл розмовляв відразу з кількома робітниками в скафандрах. Звук був такий слабкий, що не можна було зрозуміти жодного слова. Однак Алена його хутко підсилила.

Працівники вашої зміни також надто втомилися, товаришу Шайнер. Довго вони не протримаються, мусите їх замінити.

Тепер, перед самим закінченням монтажу? Це неможливо! - пристрасно заперечив нижчий на зріст сивочолий чоловік.

Авжеж, і то сьогодні. Ми обидва відповідаємо за їхнє здоров’я. Це не єдині працездатні люди на Землі.