Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Друзі зі змієносця 📚 - Українською

Читати книгу - "Друзі зі змієносця"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Друзі зі змієносця" автора Володимир Бабула. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 52
Перейти на сторінку:

Не кажіть так, товаришу Навратіл. Поговоріть краще з ними.

Академік сів до розподільної дошки і ввімкнув кілька екранів. На них з’ явилося зображення з атомної електростанції.

Слухаємо, товаришу Навратіл! - відгукнулися майже відразу працівники в скафандрах.

Навратіл невпевнено погладив підборіддя.

Працюєте самовіддано й майже без відпочинку, друзі. Ви хоробрі.

Це наш обов’ язок, навіщо про це зараз говорити? - здивувалася дівчина в скафандрі, яка працювала біля фотонного реактора.

Знаю, знаю, але що забагато, те шкідливо. В перетягнутого лука часто лускає тятива. Мусите трохи відпочити. Даю вам чотири дні відпустки. Можете провести її вдома, на Землі...

Чотири дні відпустки? - скрикнула дівчина обурено. - За цю добу монтаж буде завершений - і без нас? Ви жартуєте? Маємо покинути роботу якраз перед самим досягненням мети?

Заспокойтеся, Ольго, я дбаю в першу чергу про вас. Попереду ще чимало важливих завдань - славних і заслужених. Ви не можете підірвати тут своє здоров’я раз і назавжди.

Але ми справді ще не відчуваємо втоми, товаришу Навратіл, я впевнено кажу за всіх, - підтримав дівчину чоловік на другому екрані. - Найпізніше післязавтра скажемо Всесвітній Академії «готово». Хочете відправити нас геть саме цієї славної миті? Що б сказали нам удома? Наш хлопчик би страшенно здивувався. «Тату, навіщо ти втік?» - запитав би він мене. І що б я міг відповісти йому на те? Нічого, лише кивнути.

Вчора нас ретельно оглянув лікар, - долучився до розмови ще один працівник. - Його викликав академік Шайнер. Він так само, як і ви, товаришу Навратіл, побоюється за наше здоров’я. Гадаю, це наш керівник попросив, щоб ви відправили нас додому.

Помиляєтеся, - перервав його Навратіл. - Нещодавно я з ним досить гостро дискутував, як оце з вами. І результати медичного огляду мені відомі: здоров’я в порядку, частково ослаблена нервова система - через постійну напругу. Саме тому я й хочу, щоби ви набралися на Землі нових сил.

Маємо до вас іншу пропозицію. Я знаю свою зміну краще і певен, що всі мене підтримають. Мобілізуйте на допомогу нам наступну зміну, щоб окремі працівники частіше могли чергуватися в праці й відпочинку, - запропонував академік Шайнер.

І що тут робитиме нова зміна? - знову розгарячилася дівчина в скафандрі. - Ми з усім упоралися самі - й ще залишається досить часу на розваги. Я проти. Якщо вже ми цю юшку зварили, то маємо її й з’їсти!

Ольго, Ольго, вочевидь лікар має рацію, ти дещо дражлива, - вгамував дівчину чоловік із сусіднього робочого місця. - З пропозицією академіка Шайнера можна згодитися. Що скажете, друзі?

Всі мовчки кивнули.

Алена Свозилова засміялася:

Як же змінився наш кулястий світ! Раніше праця була вимушеним злом, необхідним для підтримання звичайного існування. А сьогодні? Людина людей з роботи проганяла, бо забували навіть про власне здоров’я...

***

Штучний супутник «Лібуше»[7] купався у яскравих променях Сонця. Незважаючи на те, що швидкість його у просторі складала вісім кілометрів на секунду, мешканцям часом здавалося, що він непорушно висить на одному місці. Більша частина Землі внизу огорталася хмарами й туманом - і зірки навколо нагадували радше лампочки, прикручені на ебеновій дошці, ніж розжарені тіла, що вічно обертаються у Всесвіті. В безповітряному просторі вони не мерехтіли. Сонце також видавалося досить мирним, зубчастою зеленавою короною ніжно пестило вузенький серпик Місяця.

До тисяч світил вічної ночі додалося ще одне. В головній обсерваторії спалахнуло сліпуче червоне світло. Увесь супутник, що нагадував колесо гігантського мотоцикла, забарвився червоним.

Невдовзі на зоряному небі заблискотів ракетний літак. Він по спіралі облетів штучне тіло й причалив на невеликому майданчику. Щойно сівши, рушив до розчиненої брами великої зали з прозорим дахом. Там пасажирів уже чекало кілька людей у скафандрах.

Усе готово, товаришко Бартошова, якщо хочете, можете почати негайно, - сказав один із них. - Ми повністю у вашому розпорядженні.

А нуль-промені? - запитала лікарка.

Приблизно о сьомій випромінювання досягне піку інтенсивності. Зараз шоста година двадцять п’ ять хвилин нашого часу, - поглянув чоловік на годинник.

Доктор Бартошова, в супроводі свого асистента Криштофа Липського, доктора Лікургоса та працівників обсерваторії, увійшла до сучасно обладнаної лабораторії. З валізки вона дістала частину скафандра й передала її Криштофові.

Спочатку спробуємо з космічним випромінюванням. Воно тут значно інтенсивніше, тому не потрібно довгої експозиції.

Стривайте! - вигукнув Лікургос, помітивши, що Криштоф бере ножиці, щоби відстригти частину скафандра.

Всі здивовано подивилися на нього.

Що сталося? Чого ви боїтеся? - спитав Криштоф, отямившись від подиву.

Не сердьтеся, що так налякав вас, - попросив Лікургос. - Я пригадав - не знаю чому - про нещасливе перебування Мак-Гарді в моїй гірській оселі. Друзі зі Змієносця часто працюють із антиречовиною. Можливо, їхні скафандри також виготовлені з неї.

Певна, що ні, можете бути спокійні, - посміхнулася доктор Бартошова. - По-перше, друзі зі Змієносця попередили б нас про це, оскільки добре знають, що антиречовина в нашому середовищі є небезпечною вибухівкою. По-друге, ще перед першою спробою в лабораторії академії я уважно оглянула скафандри й не знайшла жодного ізолюючого апарату. А без них, як ви знаєте, антиречовина вибухнула б від першого-таки дотику до звичайної речовини. І по-третє, матерію, з якої виготовлено скафандр, ми ретельно вивчили. Можу надати вам точні хімічні формули. Спокійно відстригайте шматок тканини, Криштофе, і вкладіть його до касети.

Результат першого тесту вельми здивував усіх: скафандри друзів зі Змієносця пропускали космічні промені!

Це не вкладається в голові! - дивувалася доктор Бартошова. - Підготуйте-но

1 ... 41 42 43 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Друзі зі змієносця», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Друзі зі змієносця"