Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Дев'ятий дім, Лі Бардуго 📚 - Українською

Читати книгу - "Дев'ятий дім, Лі Бардуго"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дев'ятий дім" автора Лі Бардуго. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 128
Перейти на сторінку:
Як хочете, — озвався він.

Алекс засунула шухляду на місце.

— Гадаю, я хочу проспати вісімнадцять годин поспіль, — зітхнула дівчина. — Виведіть мене і скажіть Мойрі, що все було гаразд.

Вона відчинила двері й наштовхнулася простісінько на детектива Авеля Тернера.

Чоловік схопив її за руку й потягнув назад до кімнати, гупнувши за собою дверима.

— Якої бісової матері ти тут, на твою думку, робиш?

— Гей! — радісно озвалася Алекс. — Ви таки приїхали.

Позаду чоловіка шулікою висів коронер.

— Ми йдемо? — перепитав він.

— Заждіть там хвилинку, — попросила дівчина. — Тернере, вам захочеться мене відпустити.

— Не розказуй, чого мені захочеться. І що з ним, у біса, не так?

— У нього вдалий вечір, — пояснила вона, відчуваючи, як гупає у грудях серце.

Авель Тернер не втрачав холоднокровності. Завжди всміхався, завжди був спокійний. Але якійсь частині Алекс такий він подобався більше.

— Ти торкалася тієї дівчини? — запитав він, впиваючись пальцями їй у шкіру. — Її тіло — доказ, а ти ним маніпулювала. Це злочин.

Алекс подумала, чи не зацідити Тернерові коліном по яйцях, але з копами такого краще не робити, тому вона розм’якла. Цілковито розм’якла. Цієї стратегії вона навчилася, ще коли була з Леном.

— Що це за чортівня? — Тернер спробував утримати дівчину, коли вона гупнулася на нього, а тоді відпустив. — Що з тобою не так?

Він повитирав долоню об другу руку, наче її слабкість була заразлива.

— Чимало всього, — зізналася Алекс. Їй вдалося відновити рівновагу, не впавши, і впевнитись, що тепер вона стоїть там, де до неї не дотягнеться детектив. — На чому сиділи Тара з Ленсом?

— Даруй?

Вона пригадала обличчя Ленса над собою. «Вибач». Чого вони наковталися тієї ночі, коли востаннє були разом?

— Чим вони торгували? Кислотою? Екстезі? Я знаю, ішлося не лише про травичку.

Очі Тернера звузились, давні незворушні манери повернулися.

— Як і все інше, пов’язане із цією справою, тебе це аж ніяк не стосується.

— Вони торгували зі студентами? З товариствами?

— У них був чималенький список.

— І хто в ньому був?

Тернер похитав головою.

— Ходімо звідси. Негайно.

Він потягнувся до руки Алекс, але вона відійшла від нього.

— Ви можете залишитись тут, — сказала коронерові. — Мене проведе милий детектив Тернер.

— Що ти з ним зробила? — пробурмотів Тернер, коли вони вийшли до коридору.

— Усіляке збочене лайно.

— Це не жарти, міс Стерн.

Поки детектив підганяв її коридором, Алекс сказала:

— Я теж це не заради розваги роблю, розумієте? Мені не подобається бути Данте. Вам не подобається бути Центуріоном, але це наша робота, а ви нам обом усе псуєте.

Схоже, Тернера ці слова трохи спантеличили. Звичайно, вони не були цілковито щирими. Сендоу наказав їй вийти з гри. «Спи спокійно».

Вони вийшли до приймальні. Доус ніде не було видно.

— Я наказав твоїй подружці зачекати в машині, — повідомив Тернер. — Їй принаймні вистачає клепки здогадатися, коли вона облажалась.

Гівняний з Доус вартовий.

Мойра Адамс усміхалась за стійкою.

— Тобі вистачило часу, люба?

Алекс кивнула.

— Вистачило. Дякую.

— Я молитимусь за твою родину. На добраніч, детективе Тернере.

— З нею ти теж робила всіляке збочене лайно? — поцікавився Тернер, коли вони вийшли на холод.

Алекс нещасно потерла руки. Їй хотілося загорнутися в пальто.

— Не довелося.

— Я пообіцяв Сендоу, що триматиму його в курсі. Але якщо вирішу, що із цим пов’язані малолітні психи, яких ви взяли під опіку, я докопаюся до суті.

Алекс йому вірила.

— Можливо, є дещо, чого ви не помічаєте.

— Нема чого помічати. Її хлопця заарештували неподалік від місця подій. Протягом останніх кількох тижнів сусіди чули жахливі сварки. Сліди крові пов’язують його зі злочином. У нього в крові знайшли сильні галюциногени...

— Які саме?

— Наразі точно не знаємо.

Алекс трималася подалі від галюциногенів, відколи збагнула, що вони лише роблять Сірих жаскішими, але безліч разів бувала поряд із людьми під час гарних чи поганих трипів, і їй ще не траплялися гриби, які дарували б відчуття, наче тебе не зарізали на смерть.

— Хочеш допомогти йому уникнути покарання? — поцікавився Тернер.

— Що?

Запитання її приголомшило.

— Ти маніпулювала з трупом. Тарине тіло — доказ. Якщо ти досить довго тертимешся десь поблизу в цій справі, кінець кінцем Ленс Ґрессанґ, можливо, не сяде. Ти цього хочеш?

— Ні, — запевнила Алекс. — Він не уникне покарання.

Тернер кивнув.

— Добре.

Вони стояли на холоді. Алекс бачила старий заведений «мерседес» на паркувальному майданчику — він залишився там один. Обличчя Доус за лобовим склом розпливалося нечіткою плямою. Аспірантка підвела руку, і Стерн зрозуміла, що це вона так мляво махає. «Дякую, Пеммі». Їй давно вже слід було покинути цю справу. Чому ж вона не може?

Алекс спробувала розіграти останню карту.

— Просто назвіть мені ім’я. Лета однаково зрештою його дізнається. Якщо товариства бавляться нелегальними речовинами, нам слід про це знати.

А потім зможемо перейти до викрадення людей, торгівлі інсайдерською інформацією і... А розрізання людей, щоб поворожити на їхніх нутрощах, вважається нападом? Для всього, що коять товариства, доведеться вигадати новий розділ кримінального кодексу.

— Ми можемо влаштувати власне розслідування, не втручаючись у вашу справу з убивством.

Тернер зітхнув, і його дихання зібралося в повітрі білим бовдуриком.

— У неї серед контактів було лише одне ім’я, пов’язане з товариствами. Тріпп Гельмут. Нині ми обробляємо його...

— Я бачила його вчора ввечері. Він Кістяник. Охороняв двері на віщуваннях.

— Так він і сказав. Він був там цілу ніч?

— Не знаю, — відповіла дівчина.

Тріппа вислали в коридор чатувати. Щиро кажучи, коли ритуал розпочинався, люди рідко заходили чи виходили, хіба що хтось зомлівав чи когось нудило або Гаруспексу потрібно було щось принести. Алекс подумала, що, здається, пригадує, як двері кілька разів відчиняли й зачиняли, але достеменно не була певна. Переймалася намальованим крейдою колом і намагалася не виблювати. Однак складно було повірити, що Тріпп покинув ритуал, дістався аж до Пейн-Вітні, убив Тару й повернувся на пост, ніким не помічений. До того ж які в нього могли бути причини вбити Тару? Тріпп був досить багатий, аби відкупитися від будь-яких проблем, у які вона чи її хлопець могли спробувати його втягнути, до того ж над Тарою

1 ... 40 41 42 ... 128
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дев'ятий дім, Лі Бардуго», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дев'ятий дім, Лі Бардуго"