Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Збій системи, Інна Земець 📚 - Українською

Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Збій системи" автора Інна Земець. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 71
Перейти на сторінку:
Глава 13

 

      В середу вдень в офіс Гліба таки випхала, але наслухалась сто настанов і до вечора шість повідомлень отримала. Мати Божа, а можна того крижаного повернути і з цим «татусем» перемішати, щоб один нормальний вийшов? Повернувся раніше, сьогодні милостиво дозволив на вечерю в кухню спуститись, та йшов поруч кожен крок відстежуючи.

     - Гліб, мені дуже приємна твоя турбота, та я вона надмірна, - я вже розпізнала ту емоцію, щоховалась в його очах. – Чого ти боїшся?

          - Непередбачуваності.

Я розуміла його страх, бо сама добре знала його на смак - мала такий самий. Більше коників не викидала і цим його потроху заспокоїла. Решту мого «лікарняного» ми провели в спокої і чекали повторного візиту до лікаря, щоб підтвердив – здорова, можна повертатись до нормального життя. Він був до мене уважний, ввічливий і турботливий – от і все, ніяких натяків, гарячих поглядів, просто чудовй сусід. Та нарешті настав той день і заключення отримали очікуване – одужала, проблем не виявлено. Великих навантажень поки уникати, все решта – по симптоматиці, а будуть жалоби – чекає в  гості. Задоволені йшли лікарнею. Гліб обіймав мене за плечі, я крутила головою на всі боки, аж поки не вихопила з натовпу обличчя, яке ніколи не хотіла знову бачити і якого довік не забуду. Біля конторки на рецепції стояв дядько і шось у віконце тараторив. Я наче на стіну непорушну налетіла, різко зупинилась і ще уважніше до його пики придивилась. Гліб здивовано глянув на мене, а я швидко відвернулася, очі свої сховала і усміхнулась, ніби все добре.

      - Щойно згадала, що ще одного лікаря маю навідати – давно забувала. Ти їдь в офіс, а я вдома тебе чекатиму, добре?

        - Якого це лікаря?

        - Ой, того що чоловікам не потібен – відчепись.

        - Я можу зачекати.

        - Не треба, на знаю скільки часу не це піде.

        - Добре, тоді Давид по тебе повернеться.

        - І не думай! Я на таксі. Все, до вечора!

Помахала йому рукою і до сходів назад побігла. Не впевнена, що він повірив, але коли за хвилину визирнула - Глаба не побачила. Зате чоловік біля рецепції досі стовбичив. Серце калалатало несамовито, руки трусило так, що довелось у кишені запхати. Хіба я цю морду могла сплутати? Це саме він колись приходив переконувати мого батька бізнесом «поділитись». На щастя, в той день мама з сестрою в кіно пішли і гості нас вдома з батьком вдвох застали. Його за моєю допомогою переконали швидко. Знаю, що все могло бути набагато гірше - шрам на згадку далеко не найжахливіше з того, що могло тоді трапитись. І хоч зараз я була абсолютно впевнена, що почвару впізнала, та все ж мізерний відсоток сумніву мав право на існування і щомиті він лиш більшав. Якщо це він, то треба обов’язково повідомити, що тут відданий фанат «рєспублікі» намалювався, але маю стовідсотково впевнитись. Знати б як саме. Здивуюсь, якщо він мене згадає – забагато часу спливло і я точно не перша і не єдина в його списку темних справ. І розумніх ідей було зовсім мало, хоча одне точно усвідомила – я маю прослідкувати куди він піде. Справжнього імені і тоді не знала, а яким тепер назвався – тим паче. Нарешті покруч пішов на вихід і я рушила слідом. Він відійшов від входу і підкурив цигарку. Я стояла за колоною подалі і мимоволі постійно торкалась свого шраму. Наче час пішов в зворотньому напрямку – я відчувала як шкіра пече і пульсує. Розуміла, що то лиш спогад, але не могла це спинити. На моє плече лягла рука, я зойкнула і обернулась – за мною стояв Гліб.

        - Ти не поїхав?

      - Ні, теж до одного лікаря зібрався, того що жінкам не потрібен, - жарт може і був смішний, але жоден із нас не засміявся. – Знайомого зустріла?

Я негайно перестала мацати свою руку і наліпила усмішку.

         - Так здалось, принаймні, ось ще вирішила роздивитись.

         - То може підійдемо привітаємось?

         - Ні! Тобто, я ще не впевнена, що не помилилась.

         - Сідай в машину.

         - Гліб, зачекай…

         - Он його таксі під’їхало – проведем трохи.

Чорт, він же все зрозумів, так? Я дихала так голосно, що сама собі думати заважала. Він взяв мою долоню і міцно стиснув.

            - Все нормально, просто подивимось де твій знайомий живе і переконаємось, що це він, добре?

Його усмішка була ж така щира, як і моя. Ми слідували за ним до околиці міста в промзону. Він вийшов з таксі до якогось складу, а ми зупинились подалі. Невдовзі стало зрозуміло – він тут не випадковий гість - він тут працює. А я зрозуміла - маю почути його голос. Вчепилась за пасок безпеки і за ручку дверцят, але рука Гліба утримала мене на місці.

        - Куди ти зібралась?

        - Я на хвилинку.

        - Ні. Ти туди не підеш.

        - Мені треба.

        - Навіщо?

        - Маю почути голос.

Огидна пика почвари з’явилась на обрії і я знову спобувала вийти з автівки.

         - Лишайтесь тут вдвох – я зараз, - озвався Давид.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 40 41 42 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Збій системи, Інна Земець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Збій системи, Інна Земець"