Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Збій системи, Інна Земець 📚 - Українською

Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Збій системи" автора Інна Земець. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 71
Перейти на сторінку:

Він витягнув телефон і одразу дзвінком озвалась мобілка Гліба.

       - Буду на голосній – перемкніться і мікрофон вирубіть, - він загасив екран і з телефоном в руці війшов з машини. – Слухайте.

Чоловік з СТО перебігав дорогу і прямував в бік маленього кіоску-гастроному поруч, Давид швидко йшов в тому самому напрямку, а ми з Глібом слухали. Прочинились двері, в динаміку з’явились чиїсь голоси. Трохи незрозумілих звуків і тут я почула: «Прівєт, киця-мура мая сладкая, мнє как всєгда». Я заціпеніла. Клята «киця-мура»… Іншого підтвердження мені було не потрібно. Телефон досі працював, та я вже не слухала. Я відвернулася до вікна і безсило сперлась на підголівник, байдуже спостерігаючи, як з гастроному виходить Давид з пачкою цигарок в руці і стрімко йде до нас.

        - Цього вистачить? – він намагався вловити мій погляд в дзеркалі заднього вигляду, накидаючи на себе пасок безпеки.

         - Так, - відповів за мене Гліб. – Вези додому.

Джип швидко зірвався з місця. Я мов зламана лялька дивилась на вулиці за вікном і намагалась зібратись. Чорт забирай, я зараз не розклеюсь, не дозволю собі розсипатись  – ніколи! Я сильно прикусила себе за губу і сіла рівно. Гліб дивився у вікно зі свого боку, але щойно я заворушилась – повернувся до мене.

         - Скоро будемо вдома.

Ми дійсно були вже поруч.  Коли джип загальмував біля сходів, Гліб відкрив двері, подав мені руку і допоміг вийти.

         - Зачекай хвилину, - він підійшов до Давида і тихо кинув йому кілька слів.

Водій мовчки вислухав, кілька раз кивнув і дістав телефон, та його розмови вже не почула – Гліб повів мене до ліфту. Підіймались мовчки, він заговорив лиш коли усадив мене у найближче крісло в кімнаті і присів навпочіпки, зупиняючись на рівні моїх очей.

        - Аня, скажи, окрім цього, - він обережно торкнувся моєї руки. – Що ще він…

        - Нічого. Чесно, нічого.

Він довго намагався відшукати на моєму обличчі ознаки брехні, та їх і бути не могло – я сказала чисту правду.

         - Добре.

Він торкнувся губами моєї скроні і пішов до кабінету. Я перемістилась на диван і підібрала ноги. Мені все ще не вистачало рівноваги, хоча страху я не відчувала. В телефоні я пошукала інформацію, кому повідомляти про такі випадки і коли вже хотіла набрати номер, мою руку перехопив Гліб.

       - Я все сам владнаю. Тобі не треба цим займатись.

       - Припини. Це моя історія. Сама все розповім.

    - Нема потреби, деталей ніхто не запитуватиме – просто стисло надам факти і справу буде зроблено.

        - І що ти скажеш?

        - Лише основне. Вже здогадався. Я знаю звідки ти і в якому році полишила рідне місто.

Його телефон озвався мелодією і він підвівся та попрямував до вхідних дверей – у передпокій зайшов хлопець, який іноді його супроводжував – співробітник департаменту охорони.

       - Аня, Влад побуде тут, а я зараз владнаю цю справу і заїду в офіс.

       - А навіщо мені тілоохоронець?

       - Не охорона – компанія. Ти ж все одно нікуди не збиралася.

Впізнаю більш звичного для мене Гліба – він не питає, лише стверджує.

      - І сама нікому не телефонуй – даю слово, сьогодні ж це питання буде закрито. Відпочивай. Ніяких навантажень – пам’ятаєш?

Я нічого не відповіла, просто піднялась в кімнату і зачинилась. Мене колотило і крутило наче в центрифузі пральної машини на максимальних обертах - це була первісна лють. І вона щогодини лиш більшала, бо ані вечором, ані ближче до ночі Гліб не відповідав на мої дзвінки. Я хотіла вийти за межі квартири, але розуміла – цербер якого посадили на першому поверсі тут саме для того, щоб я лишилась на місці. Гліб з’явився вдома лише ближче до опівночі, відпустив «мого компаньона» і відшукав мене поглядом. Він мовчки дивився на мене, я дивилась на його розбиту губу і руку заклеєну пластирем.

      - В офісі було гаряче?

Він скинув взуття і пішов вглиб кухні.

      - Ти зголодніла?

      - Ти мене не почув?

      - Почув, Аня. Так, день був доволі насичений.

      - Нікуди телефонувати не довелось?

      - Довелось, деяка інформація була корисною, мусив нею поділитись.

      - Я не хочу розмовляти з твоєю спиною, Гліб.

Він спорожнив склянку води, непорушно постояв кілька секунд, а потім обернувся і сперся руками на барну стійку.

        - Чому? – спитала я і ми обидва чудово розуміли, що саме мене цікавить.

Гліб мовчав і дивився мені прямо в очі.

        - Чому ти вирішив це питання саме так?

        - Іншого розумного способу не існує. Чи краще, щоб за відсутності доказів відпустили?

        - Ні.

        - Може сама хотіла йому в очі подивитись?

1 ... 41 42 43 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Збій системи, Інна Земець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Збій системи, Інна Земець"