Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Війна з Росією 📚 - Українською

Читати книгу - "Війна з Росією"

453
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Війна з Росією" автора Олександр Річард Давід Ширрефф. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 119
Перейти на сторінку:
F-16, яким керував Майк Райан — новий напарник, що летів позаду та зліва від нього.

Коли Бертінетті нахилився праворуч, то побачив під собою на відстані дев’ятисот метрів спадистий вигин Ризької затоки, розпросторені на багато кілометрів незаймано чисті піски її узбережжя, оздоблені торочкою зеленого лісу. Потім він побачив пляжі та стильні дерев’яні будиночки Юрмали — літнього курорту, де за царя полюбляла відпочивати російська аристократія, а в радянські часи — керівництво комуністичної партії.

Бертінетті пообіцяв собі, що коли-небудь, після того як все це скінчиться, обов’язково приїде сюди з дружиною і дітьми. Він розпочав передпосадкову перевірку. І ось нарешті перед ним з’явилася злітно-посадкова смуга аеродрому в Лієлварде. Він випустив шасі, увімкнув повітряне гальмо та знизив швидкість. Траєкторія планерування літака була в межах двох із половиною-трьох градусів. Переконавшись, що маркер лінії польоту на дисплеї лобового скла був над краєм посадкової смуги, Бертінетті зменшив тягу двигунів. Знижуючись, він дуже швидко наблизився до злітно-посадкової смуги і за кілька секунд обережно вирівняв літак, умикаючи режим малого газу та тягнучи ручку керування на себе.

F-16 рухався прямісінько по злітно-посадковій смузі. Як казав колись його інструктор, ти вартий того, чого варта твоя остання посадка, — а саме ця була вдалою. Особливо за таких обставин. Однак для Бертінетті минуле залишалося в минулому, треба було діяти бездоганно саме зараз, бо якщо він зробить хоч щось трохи гірше, ніж бездоганно, то, швидше за все, наступним літаком летітиме додому, але вже в кріслі пасажира, а не в кабіні пілота — єдиному місці в літаку, яке йому подобалося.

Цей тиждень був той іще. Лише сім днів минуло, як він був збитий над Східною Україною, де забезпечував прикриття інструкторам США, що працювали з українською армією; тоді пошуково-рятувальний вертоліт швидко його знайшов. А потім Бертінетті відправили на рідну базу в Авіано для медичного огляду і доповіді про те, що сталося. Медики дійшли висновку, що він цілком здоровий, тож йому вдалося швидко переконати бригадного генерала, який командував 31-м винищувальним авіаполком, що він має повернутися до виконання своїх обов’язків і поділитися з іншими пілотами досвідом ведення бою з найновішими російськими винищувачами. За нормальних обставин його б на деякий час залишили на землі, під наглядом, але часи були точно ненормальні, тож генерал урешті-решт погодився. Бертінетті вдалося кілька днів побути вдома зі своєю терпеливою дружиною Діаною та двома доньками, перш ніж прийшов наказ відрядити до Латвії вісім винищувачів F-16.

Бригада наземного обслуговування у формі збройних сил США провела два літаки F-16 до місця стоянки. Військово-транспортний літак С-17, а також два С-130 із 435-ї групи екстреного реагування прибули до Лієлварде на день раніше, щоб підготувати все для їхнього прильоту. Щойно кабіну пілота було відчинено, Бертінетті зняв кисневу маску, відстібнувся та виліз із літака. Він потягнувся, зняв шолом і на повні груди вдихнув свіже повітря, потім спустився трапом, який підкотила наземна бригада. Літак приєднали до тягача, що мав відвезти його в укриття. За кілька хвилин машиною вже займатиметься група технічного обслуговування.

— Радий вітати вас у Лієлварде, майоре! Я — полковник Тетеріс, начальник бази, — огрядний латвійський офіцер, який вочевидь чекав на Бертінетті, привітав його, коли той ступив на льотне поле, помережане дощем.

— Я радий прибути сюди, сер! Філ Бертінетті! — чорнявий американець, уродженець штату Колорадо, хвацько віддав честь, а потім потис простягнуту руку.

— До прибуття решти літаків усе готово. Ваша група екстреного реагування прилетіла вчора і вже організувала потрібну допомогу. Ми як країна розміщення й надалі забезпечуватимемо охорону зовнішніх меж бази та іншу матеріально-технічну підтримку, хоча в нас виникли певні проблеми; я незабаром доповім вам про них. Крім того, 435-а група екстреного реагування готова обслуговувати аеродром, забезпечувати командування та контроль за повітряними операціями, а також метеорологічну підтримку і технічне обслуговування, охорону літаків та особового складу. Ви матимете все, що треба.

— Упізнаю їхню роботу, — сказав Бертінетті. — Вони ніколи не гають часу та організують все як слід.

Добре налагоджений механізм під назвою Військово-повітряні сили США також працював бездоганно, і це мало дати латвійцям надію та підняти їхній дух. Проте після того, що побачив він в Україні, виникали сумніви, чи зупинить це росіян, як багато хто на те сподівався.

Тетеріс був заклопотаний:

— Майоре, я повинен сказати вам, що справи у нас тут кепські. Два дні тому Латвія зазнала жахливої кібератаки. Деякі комунікації встояли, але загалом інфраструктура країни дуже постраждала. Ми робимо що можемо, аби все відремонтувати і налагодити, але наша поміч наразі буде дуже обмеженою.

Незабаром, після довгожданої філіжанки міцної чорної кави, Бертінетті отримав своє спорядження, доставлене напередодні на С-130, і знайшов виділену для нього кімнату з ліжком. Потім він і Тетеріс зустрілися з командиром групи екстреного реагування та довідалися від нього, що решта літаків F-16 прибуде сьогодні ввечері. Тож вони ще й обговорили, як їм діяти, поки Майк Райан організовував зустріч і здійснював розташування решти ескадрону.

Бертінетті розумів, що повинен бути дуже делікатним: і Тетеріс, і командир групи екстреного реагування — полковники, а він — лише майор. Звичайно, вони мали надавати допомогу йому та його людям — тим, хто, власне, і літатиме, і воюватиме, і, можливо, вмиратиме, — та він повинен виконувати саме їхні накази. Тож йому потрібно було в якийсь спосіб зуміти донести до них те, що їм слід робити, хоч він і був молодшим за званням.

— Сер, пропоную встановити зв’язок із Об’єднаним штабом Національних збройних сил Латвії. Вони повинні знати, що ми плануємо робити. Крім того, я впевнений, що їм також буде цікаво дізнатися, коли ми зможемо оголосити повну готовність і боєздатність.

— Прекрасна ідея, Філе, — відповів командир групи. — Беріть машину і вирушайте в Ригу. Я залишуся тут і прослідкую, щоб все було готово до прибуття літаків.

— Я відвезу вас, — запропонував Тетеріс. — В об’єднаному штабі точно захочуть зустрітися з вами. Передам їм, щоб чекали. Для цього в нас вистачить зв’язку.

Уже за дві години на територію об’єднаного штабу в Ризі заїхала машина, в якій сидів Бертінетті, й досі одягнений у свій льотний комбінезон. Зважаючи на те, що він опинився в театрі воєнних дій, у нього були з собою ще й сумка з рятувальним жилетом та табельний 9-міліметровий пістолет «Беретта» в кишені.

Тетеріс провів його в будівлю, а потім, на великий подив Бертінетті, — відразу в кабінет начальника генерального штабу,

1 ... 41 42 43 ... 119
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна з Росією», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війна з Росією"