Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Воїн-5. Місто мертвих, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Воїн-5. Місто мертвих, Олег Говда"

260
0
26.01.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Воїн-5. Місто мертвих" автора Олег Говда. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 52
Перейти на сторінку:

— Я помилилися місцем? — Уточнив Захірд.

— Ні, — похитав головою Тім. — Я відчуваю присутність магічних предметів… вони тут… але не даються в руки.

— Не зрозумів? Це як? А чому всі колишні підкорялися?

— Може, тому що зброя була зроблена для людини? — Знизав плечима маг. — А ці предмети мене господарем не рахують. Вони чекають на гнома.

— І що ж робити? Як мені взяти їх? Вирити тунель?

— Можна й так, — кивнув Тім. — Але ж це довго. Вони глибоко заховані… Спробуємо інакше. Я все-таки маг землі, і вона мені підкоряється.

— А те, що ти збираєшся зробити, реліквіям не зашкодить? — напружився гном.

— Ні… Просто якщо я не можу добути предметів, то можу спробувати доставити нас до них.

— В сенсі? — затеребив бороду Захірд. — Сховаєш нас під землю? Чи знову в підвал?

— На кшталт цього… — кивнув маг. — Їх не в яму закопали. Швидше за все, лежать собі у підземеллі храму. Ось туди я і переміщу нас.

— Жартуєш? — тепер настала моя черга виказати недовіру.

— Аж ніяк… Владе, ти навіть не уявляєш собі, як багато може маг, що має при собі джерело сили… Та я одним клацанням можу спорудити чи зруйнувати гору. Хочеш?

— Ні-ні… — квапливо замахав я на нього руками. — Не забувай, що ми посередині між двома вулканами. Бракувало нам ще одного виверження. Краще вже в підземелля.

— Гаразд… — зітхнув Тім, явно невдоволений, що йому не дали продемонструвати своєї могутності. — Станьте ближче до мене.

— Всі? — Уточнив я. — Впевнений?

— Гм… — маг задумливо потер підборіддя. — Ти маєш рацію… Я не робив цього раніше. Напевно, не варто ризикувати. Тінь, забери нашого зеленошкірого малюка і відійдіть трохи убік.

   Почекав, поки рейнджер з тролем віддалилися кроків на десять і простягнув нам з гномом руки.

— Тримайте міцно та не відпускайте.

Міг і не казати.

Тім заплющив очі, зосередився і… вуха заклало як у реактивному літаку під час переходу звукового бар'єру. Здавило груди... а потім стало темно, як у могилі. Та й відповідний запах… Тлін і пліснява. Тьху-ти… Чур мене з такими порівняннями. І хоч я зовсім нічого не бачив, у навколишній темряві дихати нічого не заважало, та й тепла долоня друга теж обнадіювала.

— Зараз, зараз… — промимрив маг. — Потерпіть…

А наступної миті трохи вище наших голів виникла яскрава кулька, освітлюючи велике, я б навіть сказав, величезне приміщення. У футбол не пограєш, а в баскетбол чи гандбол — запросто. Стіни та склепіння — кам'яні. І каміння складено так уміло, що на перший погляд здається монолітом. Що не кажи, а гноми чудові будівельники.

— Он вони! — перервав мої роздуми зойк Захірда. — Тім! Я їх бачу!

Маг нічого не відповів, тільки змістив «підвісний ліхтар» у потрібному напрямку. Тож я й сам зміг побачити реліквію гномів.

На невеликому постаменті стояла велика ковадла, що відсвічувала синюватими переливами, а поверх неї — молот. Немов щойно відкладений ковалем, який на хвилинку відійшов по інших справах.

А ще… Трохи осторонь… нерухомою статуєю завмерла постать, найбільше схожа на збільшену версію лицаря смерті.

— Це ще що за… — Тім не договорив, бо саме в цей момент у загальній тиші почувся гучний скрип, ніби відчинялися двері з незмазаними завісами.

— Голем… — здавленим шепотом відповів Захірд і мимоволі позадкував. — Це кінець… Тіме, витягай нас назад! Сторожа храму неможливо вбити! Він творіння самого Тора… і невразливий для будь-якої зброї. У тім числі і для магії.

— Не поспішай, — поклав я руку на плече гнома. — Втекти завжди встигнемо. Але безглуздо це робити навіть не спробувавши.

У відповідь пролунав протяжніший скрип, і Страж Храму зробив перший крок.

1 ... 41 42 43 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Воїн-5. Місто мертвих, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Воїн-5. Місто мертвих, Олег Говда"