Читати книгу - "Наречені на свята, Лана Кохана"

— Ну-у, — із сумнівом протягнув Тиміш, — так однозначно не скажеш. Диви: Наті байдуже, Андрію, переважно, теж. Що ж до Захара з Євою, то тут п'ятдесят на п'ятдесят.

— Мені здалось, вони були раді за нас…

— Вони можуть бути раді за нас, але зарівно грають за різні команди. У Єви з батьком стосунки напружені. Як із моїм, так і з власним. Вона не пробачила їм примусове шлюбування, тож буде підтримувати нас.

— А Захар, відповідно, батька?

— Не зовсім. Ти подобаєшся йому. Він любить тебе, навіть. Певен, він був би радий бачити тебе моєю дружиною на правду.

— Але? — чекала я гіркоти після меду.

— Але тато — ні, тож як тільки він почує новину про наші з тобою заручини, доручить Захарові все добряче перевірити. Павло одразу второпав, що тут пахне смаленим, хоча й дивився не з того боку. Якщо ж до повернення батько назначить Захара своїми очима й вухами, це певною мірою ускладнить нам життя.

— То, може, навернемо у свої ряди Павла? Як він вже знає, то нехай…

— Він не знає, лише підозрює. До того ж підозрює хибно, а ми його просвіщати не будемо.

— Тому що?..

— Чим більше людей знає, тим менше шансів що вдасться провести бодай когось.

— Але що як?..

— Ми не казатимемо про нашу аферу нікому, Лапко. Годі вже що одна балакуча знайдибіда в курсі.

— Злата нам допомагає. Павло теж міг би.

— Або він розповість про все Андрієві, той розкаже про все Наті, і хтось із них закладе нас Захарові… Послідовність зрозуміла чи продовжити? І, — не дав мені слова вставити Тиміш, — навіть якщо припустити, що Павло збереже таємницю, який нам із цього зиск? Він же однаково поїде до батькового приїзду, а переконати перш за все потрібно саме батька.

— Який же ти упертюх! — ворушила обледенілими губами я. — Забув, з ким справу маєш? Я раніше гадала, що в мене виходить замилювати вам очі, але тепер розумію, що ти мав рацію. Я брешу так, наче не Джима Керрі, а мене в тому фільмі прокляли! [1]

— Нє, ти радше медсестра з «Ножі наголо» [2], — у голосі Тимоша чулись веселощі. — Моя сорочка тому доказ.

Я пирснула сміхом.

— Гарний був фільм.

— Гарний, — погодився Тиміш.

— А твої бачили?

— Можна спитати.

— І передивитися з ними, якщо ні.

— Авжеж.

Запала тиша. Для нас, але не для природи. Вона гула, свистіла… Поруч зашварґотіло.

— Гайда повертатись! — зіп'явся на ноги Тиміш, піднявши хмаринку снігу. — Нас Злата чекає. Вона хотіла додивитись франшизу.

Я гмикнула.

— Лапко, ворушись, у мене вже руки задубіли!

— Щасти тобі, — просичала я. — У тебе тільки руки задубіли.

Поворухнутись було несила. Що особливо дратувало в поєднанні з пекучим бажанням пнути Тимоша за те, що регоче як коняка.

Він подав мені руку. Яку я не прийняла, бо за-ду-бі-ла. Тоді Тиміш вклав мої руки у свої й потягнув. Зрештою звівшись, я опинилася до нього надто близько. Пара з його рота торкалася моєї щоки.

— Хай там що буде далі, Лапко, а я радий, що ти моя вдавана наречена, — прошепотів він, увімкнув ліхтарик і пішов уперед, залишивши мене слідувати за ним із дурнуватою посмішкою на обличчі.

Либонь від морозу нерв заціпило… Може, навіть два.

Примітки:

[1] Американський комедійний фільм «Брехун, брехун» («Liar Liar») режисера Тома Шедьяка за участю Джима Керрі.

[2] «Knives Out» — американська чорна детективна кінокомедія сценариста й режисера Раяна Джонсо.