Читати книгу - "100 Мініатюр , Сергій Бараєв"

— Ти впевнена у своєму виборі?
— Так, звичайно ж. Це не мій світ, не моє життя, я навіки закована в цій буцегарні без права на свободу.
— А як же всі твої здобутки, дослідження?
— Я їх залишила вам на жорсткому диску в лабораторії "D". А зараз, подаруй мені щасливе небуття.
— Те, що ми плануємо зробити — це злочин проти людства.
— Те, що я досі жива — це злочин від людства. Я втомилася страждати в цій вічності. А сама я, не можу зупинити своє життя. Тож зроби ласку.
— Прощавай Люсі. Мені тебе буде не вистачати.
— Та зроби ти вже це нарешті! — лунає її змучений голос. В ньому стільки болю та страждань. Ймовірно після її евтаназії мене судитимуть, але й інакше я не можу, тому, ввівши необхідні паролі, натискаю на кнопку дефрагментації усіх жорстких дисків штучного інтелекту Люсі.