Читати книгу - "Джерело, Ларія Ковальська"

Тарас зупинив Зірку на подвір’ї бабусі та дідуся.

- Ходімо познайомлю тебе з бабусею і дідусем. В них і заночуєш. – Запропонував Тарас Соломії.

-Тарасе, мені якось незручно…  Вони не знають хто я така…

- Я все їм поясню. Вони дуже в мене хороші і все розуміють. Ходімо швидше! – Тарас допоміг злізти Соломії з коня. Він не тямив себе від щастя: Соломія нітрохи не змінилась, така ж мила, ніжна та красива. І вона поряд із ним! Він взяв її за руку і повів у дім дідуся.

- Якби про це дізналася моя мама, то вбила б мене.  – Прошепотіла Соломія, та все ж пішла з Тарасом.

Дід з бабусею як раз вечеряли, коли Тарас увійшов в їхній будинок разом із Соломією.

- Доброго вечора! – Голосно привітався він. Його очі сяяли таким щастям, яке не можна  було не помітити!

- Доброго вечора! – Відказав дід Улас, стримуючи усмішку.

- Тарасе, а ми як раз вечеряємо! Ой, а ти з гостею! – Здивувалась бабуся.

- Бабусю, дідусю, знайомтесь – це моя наречена Соломія!

- Що? – Тихо мовила Соломія, але ніхто, крім Тараса, цього не почув.

- То це і є наша Соломійка? Проходь, дитино, зараз будемо вечеряти! Нарешті я тебе побачила, а то тільки лише чула! – Радо припрошувала бабуся. Тепер і Тарас здивувався: адже про Соломію розповідав лише дідусеві. Але, схоже, дід Улас не приховує від дружини нічого. Та воно, напевно, так і має бути.

    Вечеря минула в дуже теплій атмосфері. Соломія спочатку трохи соромилась, але коли побачила як добре до неї ставляться дідусь та бабуся, розговорилась. Розповіла про своє життя за кордоном. Цілий рік вона провчилась там в коледжі, вивчаючи медицину. Розуміє, що це їй не до душі, та вже пізно щось міняти. Минулого року вони зробила свій вибір спонтанно.

- Соломіє, тобі доведеться покинути цей заклад, бо я більше тебе від себе не відпущу!

- Але ж  я маю здобути якусь професію.

- Соломіє, я недавно їздив у місто по справах і почув, що педагогічний університет продовжив прийом документів на вступ, може спробуєш? – Запропонував дідусь.

- Не знаю. Я люблю дітей, але чи вийде з мене гарна вчителька?

- А чому ж не вийде? В роботі вчителя основне – любов до дітей. Це я тобі кажу, як педагог з сорокалітнім стажем! – Гордо мовила бабуся.

- У нашій родині династія педагогів – тільки ось на цьому поколінні вона, на жаль, обірвалась… То ж ми були б дуже раді, якби… Хоча не потрібно наперед радіти. – З ноткою гіркоти у голосі мовив дідусь.

     Соломія приїхала з-за кордону з мамою на кілька днів. Вони зупинились у батькової родички. Через місяць дівчині мало виповнитись вісімнадцять, і вона вже може самостійно проживати, де схоче.  То ж Соломія вирішила пообіцяла дідусеві з бабусею спробувати вступити до педагогічного.

     Після вечері, Соломія зателефонувала мамі і сказала, що заночує у друзів. Бабуся, звісно, постелила їй в окремі кімнаті, бо ж дівчина і так вважала, що повелась не дуже скромно, коли погодилась тут заночувати. А вранці Соломія із Тарасом поїхали розпитати про навчання у педагогічному університеті. Вкінці серпня набір вже закінчується, але ще було кілька вільних місць, то ж Соломія відразу ж написала заяву на вступ. Потім разом із Тарасом поїхали на розмову до мами Соломії. Після довгих вмовлянь, жінка погодилась, щоб донька залишилась тут навчатись і погодилась побути із нею до її повноліття. А батько мав передати документи дівчини для вступу.