Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський 📚 - Українською

Читати книгу - "Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича" автора Данило Борисович Яневський. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 68
Перейти на сторінку:
Склад на 1 квітня 1945 р.: 1-ша, 16-та, 38-ма армії, 8-ма повітряна армія, 1-й Чехословацький армійський корпус, численні артилерійські, танкові, саперні, гірські, протиповітряні полки, бригади, батальйони. Чисельність його «на око» оцінити не беруся, але, гадаю, це біля пів-мільйона вояків. Командувач 1945–1946 рр. — уродженець Луганщини, генерал армії, Герой Радянського Союзу А. Єрьоменко (1892–1970 рр.). Сфера відповідальності: Закарпатська, Станіславська, Тернопільська, Чернівецька області та частина Кам’янець-Подільської. 6 травня 1946 р. обидві округи було об’єднано в єдину Прикарпатську БО.

Гадаєте це всі збройні сили, які мали забезпечити «друге пришестя» совєтів на західноукраїнські землі? Помиляєтесь! На територію краю завели шість дивізій досвідчених професійних карателів та охоронців: 9-ту, 59-ту, 62-гу, 64-ту, 81-шу, 82-гу стрілецькі дивізії внутрішних військ (СД ВВ) НКВС. Плюс 10-ту та 32-гу СД ВВ по охороні залізничних споруд, а також 6-ий, 10-ий, 12-ий окремі стрілецькі полки ВВ[122]. «Середньозважена» чисельність одної такої СД — 14,5 тис. солдатів та офіцерів. Загалом, це майже 125 000 професійних карателів. Головна їх місія — зачистка тилу Червоної Армії та війна проти цивільного населення на окупованих територіях. Це — щонайменше 10 % від їх загальної кількості. Всього в СРСР цих дивізій було 86 — з порядковими номерами від 1 до 82, плюс Махачкалінська, Особлива, Сталінградська та Тбіліська[123].

Цього було замало. Ударними темпами заходилися створювати структурні підрозділи, які спеціалізувалися б на боротьбі з повстанцями та цивільним населенням. 2 грудня Нарком внутрішніх справ СРСР Л. Берія повідомляє Хрущова про організацію у Львові та Дрогобичі «спеціальних других відділів» НКДБ «по боротьбі з оунівським та польським націоналістичним підпіллям». За наявними відомостями, Львівську, Дрогобицьку, Станіславівську та Тернопільську області (за термінологією підпільників це — «Західні Українські Землі») було поділено на 132 адміністративних райони (окрім міських). Упродовж зими, — вказують укладачі 33-го тому «Літопису УПА», — тобто упродовж 4 місяців, кожне село скуповувало 40 бійців НКВС[124]. Якщо взяти до уваги, що середній адмінрайон налічував 25 сіл, то в підсумку ми отримаємо на 3 300 сіл 132 тис. бійців НКВС.

Цього також виявилося недостатньо. ТІ грудня постановою Оргбюро ЦК КП(б)У з метою війни проти збройного підпілля по всіх областях УРСР «додатково добираються» 1 586 осіб із числа співробітників НКДБ та НКВС, «переважно чоловіків, фізично здорових і володіючих українською мовою»[125].

Першочерговий і найголовніший спосіб упокорення завойованих удруге територій — примусова виїмка дивом уцілілих молодих чоловіків. З лютого 1944 р. політвідділ штабу 13-ї армії І Українського фронту доповідає «нагору»: в січні мобілізовано 21 135, в т. ч. «в районах Західної України» — 5 381 особа, у лютому, відповідно, 9 591 та 8 240, «всього мобілізовано за січень місяць по 12 лютого 1944 р. — 30 726 осіб. У тому числі в районах Західної України — 14 621 особа», в тому числі — 10 676 українців, решта — поляки, чехи, словаки, білоруси. 29 серпня Станіславівський обком рапортує Хрущову: станом на 10 червня — «призвано та відправлено до РККА» — 28 526 осіб, «взято на облік військовозобов’язаних» 1908–1926 рр. — 61 551 особу, від 6 серпня в області почалася мобілізація всіх «військовозобов’язаних» до 35-річного віку. Окремим рядком відзначено: «серйозною перешкодою у справі вдалого проведення мобілізації є посилення терористичної діяльності націоналістичних банд» і масовий бойкот призову до Червоної Армії з боку населення. Так, станом на 21 серпня із 30 268 призначених до мобілізації, не з’явилося 15 303. До слова, приклади «посилення терористичної діяльності націоналістичних банд» займають 8 сторінок 4-го тому «Літопису УПА». Дрогобицький облвійськкомісар повідомляє (станом на 31 серпня): «наявність ресурсу» — 59 196 осіб 1926–1928 рр., «мали з’явитися» — 57 339, «з’явилося» — 48 421 (81,9 %), мобілізовано — 24 454 особи[126].

Ще один спосіб війни з місцевим населенням — тотальне озброєння нових господарів. 10 травня Політбюро ЦК КП(б)У видає постанову про розподіл 3 000 (з 4 000 отриманих від НКВС пістолетів «ТТ») «для озброєння партійно-господарського активу, який працює в західних областях УРСР». Зброю мали видати партійним, радянським і комсомольським працівникам — від секретарів обкомів до керівників районних пошт і шляхових відділів. 18 серпня 1944 р. Постановою ПБ ЦК КП(б)У всі 3 000 особового складу «Української партизанської дивізії ім. Двічі Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака», тобто найдосвідченіших та той момент у СРСР фахівців із партизанської, антипартизанської та диверсійної війни, передано до НКВС УРСР для «використання її, в першу чергу, для якнайскорішої ліквідації націоналістичних банд».

Саме з цією метою прискореними темпами створили мережу донощиків/інформаторів/сексотів. Станом на 1 серпня 1945 р. ця сітка НКВС нараховувала 1 ООО «інформаторів», 164 агенти, 8 резидентів. Додатково, лише за серпень того року, завербували 22 резиденти, 115 агентів, 1 326 «інформаторів». Загалом, на 1 вересня, «у складі агентурно-інформаційної сітки» нараховувалось 29 резидентів, 244 агенти та 2 177 «інформаторів»[127].

Важливою частиною і достеменно злочинною — як з точки зору міжнародного, так і радянського «права» — була діяльність «легендованих» під УПА спецзагонів МДБ. Засилання агентів «під прикриттям» до націоналістичного підпілля почали не пізніше 17 серпня 1943 р.[128] Але про цю діяльність НКВС трохи згодом.

Що могла протиставити УПА? А ось що. Сотня під командуванням Степана Стебельського «Хріна» (та сама, яка здійснила вдалий напад на конвой генерал-полковника Червоної Армії, заступника міністра оборони комуністичної Польщі Свєрчевського) «до кінця серпня 1944 р.» нараховувала «75 озброєних та вишколених людей». У березні 1947 р. на трьох командирів УПА — «Віра», «Хріна» та «Стаха» — за радянською оцінкою, припадав підрозділ у 120 бійців[129].

1944 рік. ОУН, УПА та німці

Для німецької окупаційної адміністрації це час розпаду, евакуації, примусового вивозу на територію Райху всього, всіх, що і кого можна було вивезти. Оскільки ця тема далеко виходить за межі вивчення генези й діяльності УПА, остільки надам лише загальний, можна сказати, навіть дискретний абрис цієї теми.

Насамперед, треба наголосити на масштабах гуманітарної трагедії населення цих теренів, яке вижило. За даними, які є в розпорядженні Українського Національного Музею в Чикаго і які доступні будь-якому дослідникові, з території сучасної України відійшли на захід сотні тисяч цивільних. Лише у 83 таборах переміщених осіб (DP Camps) і

1 ... 41 42 43 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський"