Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Одержимість 📚 - Українською

Читати книгу - "Одержимість"

558
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одержимість" автора Алекс Грей. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 64
Перейти на сторінку:
для себе зробила один висновок, що всі проблеми в житті від любові. Якщо хочеш все втратити — візьми і просто закохайся. Я зрозуміла, що просто втомилася. Тут повернулися батьки і сказали, що у них в цирку є вакансія повітряного гімнаста, і чи немає у мене на прикметі зі старих знайомих гімнастів, хто би бажав спробувати себе в новому амплуа. І я зрозуміла, що це мій шанс. На наступний ранок я була вже на манежі. Батьки дуже здивувалися, побачивши мене на репетиції, але я їм сказала, що хочу просто спробувати щось своє без тренерських наглядів. Вони причепили мене до страхівки і дозволили робити все, що я забажала. І, ти не уявляєш, але на арені того цирку я вперше по-справжньому відкрилася. Не було скутості, не було невпевненості, я просто робила все, чому навчилася на гімнастиці, але з душею і без думок про якісь перемоги. Мої тренування побачив художній керівник, потім і директор цирку. Вони то мені і запропонували підготувати свій номер. Зі мною працював один дуже талановитий актор, старенький, по акробатичних цирковим міркам, але дуже душевний і хороший. Він був після травми, не міг виконувати трюків, але він займався регулярно сам для себе. Він мав якусь частку в цьому цирковому бізнесі, тому і не зав'язав з цирком остаточно. Так ось, він мені показував, на перший погляд, елементарні речі, але вони були настільки видовищними, що я не могла повірити такій сублімації простоти і краси. Потихеньку я втягнулася в це циркове життя, але думками я постійно була в спорті. Мене постійно тягнуло на помост і до брусів, я не могла без них жити. Мій наставник все це бачив і розумів, тому десь дістав і поставив мені бруси прямо в цирку. Тоді було міжсезоння, ми готували нову програму, тому нікому мої бруси не заважали, навпаки, коли я тренувалася, то на арену приходили подивитися майже всі. Потім було відкриття сезону, наїхало якихось гастролерів, тоді-то і був мій дебют. Скажу чесно, я викликала фурор тоді. Люди аплодували стоячи. Ну, ти сам розумієш, майстер спорту міжнародного класу, без п'яти хвилин учасниця олімпіади на арені цирку. Ще зіграло велику роль те, що я в останній момент відстебнула страхівку. Номер ніхто не наважився зупиняти, але батьки мої тоді натерпілися, скажу тобі чесно. Я бачила їхні обличчя під час свого виступу. А після цього ми сиділи в барі і святкували мій успіх. Всі трохи розслабилися, випили шампанського, а ми з моїм наставником не пили, він просто не вживав, а я була ще неповнолітньою. Ми сиділи з ним в стороні і спостерігали за святом. І раптом він сказав:

— Послухай, я знаю, що через тиждень починаються внутрішні відбіркові змагання з гімнастики.

— Ні, я не знаю, мені це зовсім не цікаво. — збрехала я, бо сама я постійно думала про це і навіть таємно від всіх планувала якимось чином інкогніто проникнути до палацу спорту.

— Не бреши, я знаю, що ти знаєш, і я знаю, що ти хочеш туди потрапити. Поки що ти просто хочеш подивитися, але я вважаю, що ти повинна виступити.

— Я? Виступити? Та ти з глузду з'їхав! — вигукнула я. — Ти подивися на мене. Де я, а де спорт. Я вже давно не спортсменка, я просто клоун на манежі.

— А звідки така зневага до клоунів? Чим вони тобі не догодили? — він говорив так спокійно, що я попри все починала йому вірити.

— Ну, гаразд, — сказала я. — Навіть якщо я і захочу взяти участь, то хто мене туди допустить. Це раз. А два — що я там буду робити? До таких чемпіонатів готуються місяцями, якщо не роками. А я вже дуже давно не займалася тим, що називається спорт. Ось так то. Тому, навіть гіпотетично, я не зможу брати участь, тому що не хочу виглядати посміховиськом.

— Посміховиськом ти будеш, якщо пропустиш ці змагання. Просто повір мені. Я тренував колись команду, тому можу підготувати тебе, а тиждень часу — це достатньо для спортсменки твого рівня.

В мені боролися дві мене. Одна просто верещала від бажання повернутися в спорт, а інша постійно нагадувала про того тренера, з яким мені так чи інакше доведеться зустрічатися. І як ти думаєш, хто в мені переміг? Звичайно ж, та, що хотіла спортивних перемог. І знову була ця одержимість. Цілий тиждень ми з ним займалися по десять годин, без обідів і відпочинку. Ввечорі я валилася з ніг від втоми, добре, що тоді в цирку була пауза і вистав ми не давали. І ось, настав той турнір. Дівчата бачили мене в списках учасниць, але не надавали цьому абсолютно ніякого значення. А коли я вийшла на помост, то вони просто сміялися наді мною. Але я знайшла очима в залі мого наставника, і в одну мить все решта перестало для мене існувати. Я знову відчула це забуте почуття, що щось обпекло мене всередині, а за спиною, було відчуття, що виросли крила. Ось, завдяки цим крилам я майже перемогла на тому чемпіонаті. Чому майже? Та, тому що я посіла друге місце, до першого не дотягнула, але зате я пройшла відбір на наступний чемпіонат світу. Мало того, підійшов до мене тренер збірної і сказав, що я відновлена в основному складі. Ось і вийшло, що знову любов вже вдруге різко змінила моє життя. Я не спала всю ніч і думала тоді тільки про дві речі: про мого нового друга-наставника, завдяки якому я повернулася в спорт і про саме це повернення. А вранці я прийшла в цирк на чергову репетицію. Він зустрів мене посмішкою і сказав, що прийме будь-який мій вибір. Я тоді подивилася на нього і сказала, що нічого базікати, потрібно працювати, бо дуже скоро у нас вистава, а у мене є ідея відпрацювати новий номер. Так я і залишилася в цирку. І, якщо тобі цікаво, з того моменту ми живемо з ним разом. Дуже часто нас сприймають як тата з донькою, адже у нас різниця в тридцять сім років, але я звикла.

— Дивно. — тільки і зміг сказати Алекс.

— Що, дивно? Як така молода дівка може жити з дідусем? А нічого дивного, просто, він в душі молодший за всіх молодих,

1 ... 42 43 44 ... 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одержимість», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одержимість"