Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Берегиня, Настуся Соловейко 📚 - Українською

Читати книгу - "Берегиня, Настуся Соловейко"

849
0
29.08.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Берегиня" автора Настуся Соловейко. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 71
Перейти на сторінку:
Ритуал

Вранці прокинулася від відчуття, що хтось ніби пером водить по моїй щоці. Відкрила очі й побачила Феррікона. Він махав хвостом туди сюди просто біля мого лиця.

– Уітмор, – зраділа я – ти живий!

– А ти як думала? Ця потвора, звичайно добре мені врізала, утім, я ж дух, і мене не так вже й просто вбити.

– Алеж, я бачила, в тебе лапи були перебиті!

– А, пусте, – він сіпнув вухами – це ж просто моя оболонка. Її завжди можна поправити – ось, бачиш! – він пострибав на чотирьох лапах.

– Як ти зміг?

– Трішки енергії і я мов новенький. Чув, у Себастіана справи йдуть не дуже?

– Ти в нього був? – сіла на ліжку.

– Ага, там сила силенна цілительнець. Роберт хоче впевнитися в тому, що сказала ця Ґрета. – я вловила в його голосі нотки роздратування.

– Вона тобі не подобається?

– Та не знаю, навіть, – він сіпнув хвостом – проте, здається, вони всі кажуть те ж саме, що і вона.

– Слухай, в мене є книга про пустельних чудовиськ, там не всі, та може, там знайдеться той Шипіс.

Ми погортали книгу і знайшли зображення чорної ящірки з точно такими крилами, які були в Лжесебастіана, тільки значно меншими. Під малюнком розповідалося про її розміри та способи вбивства. Також, була примітка про те, що отрута впливає не на тіло мага, а на магічні потоки, тому знищити її, може лише сама магія потерпілого. Нижче приводилася статистика смертності – сорок процентів магів зазвичай не виживають.

– Як думаєш, Себастіан житиме?

– Не знаю, на жаль, поки я не відчуваю якихось зсувів в його стані, треба почекати кілька днів.

– Що ж, все одно Ґрета мене звідти вигнала. Не схоже, щоб я їй дуже сподобалася.

Уітмор тільки хмикнув.

Я не помилилася, мене у кімнату до Бастіана не пускали.

Того ж дня з газет дізналася, що в забороненій частині міста стався прорив і більше двадцяти чудовиськ напали на абсолютників, двоє з них загинули. Флору ж, звичайно, ніхто повертати не збирався.

Роздумуючи про все це, я пригадала, що монстр звертався до всіх нас так, наче добре знав, принаймні, до дядька точно. Невже, все це було розіграно тільки, щоб дістатися до мене? Хоча, в мене ж магії кіт наплакав, нащо я б йому згодилася? То може, він хотів вбити саме Себастіана?

Але, мене цікавило й інше, як він спромігся перетворитися на такого монстра. Так, у чорних магів і абсолютників темніють очі. У Себастіана я бачила, як його енергія перетворюється на щупальця, одначе, це не фізичне перетворення, просто бойове закляття.

На другий день після нападу, дім заповнили дізнавачі, слідчі й навіть, абсолютники. Всі вони ретельно вивчали місце злочину, змушуючи мене знову і знову повторювати одне й те саме. Спостерігаючи, як вони сканують замок, шукають прориви у захисті, я щиро сподівалася, що таки якась зачіпка буде знайдена.

Утім, все виявилось марним.

Ані Марті, ані Глорі про події, що сталися вдома не розповіла.

Марта впала у відчай, я ж намагалася її заспокоїти, втім, і сама не дуже вірила в те, що кажу.

Так минув тиждень. Стан Себастіана погіршувався. Один раз мені, навіть, дозволили його відвідати.

Білий, як крейда, із запалими щоками й чорними венами, які тепер охоплювали груди та тягнулися вздовж шиї до лиця. Серце стисло від жалю.

Ґрета стояла поряд зі мною.

– Як думаєте, чому він не бореться, він же сильний маг?

Вона знизила плечима.

– Фізично і магічно з ним все в порядку, тобто, магічні потоки не розірвані. Отрута циркулює по них, та з якоїсь причини його власна магія не агресивна до неї, не сприймає її як загрозу.

– І що ж робити?

– Тільки чекати.

Мені закортіло спитати, чого саме? Коли він помре? Та в будь-якому разі, це не провина цілительки.

Ввечері ми з Уітмором знов роздивлялися документи і замальовували руни.

– Послухай, ти казав, що відчуваєш хворобу дядька?

– Ага. – кивнув Феррікон.

– А що ти відчуваєш щодо Себастіана?

– Майже, те саме, що сказала тобі Ґрета, однак, дещо ще. Я і сам хотів тобі про це сказати.

– Про що саме?

– Розумієш, таке враження, що є якесь закляття, що не дає йому зцілитись, я бачу як його магія просто змішується з отрутою.

– Але, що це може бути? А хоча! Стривай, я якось підслухала розмову дядька із Себастіаном про ритуал захисту, який проходять всі абсолютники, може діло в ньому, до того ж я бачила як червоні руни з'являлися у нього на шкірі, навіть замалювала їх, проте значення так і не знайшла. Пам’ятаєш, просила тебе глянути?

– Ану покажи!

Подивившись мої малюнки, Уітмор заперечно хитнув головою.

– Я ці знаю, це справді захисні руни, навряд чи вони якось на нього впливають. Навіть навпаки, повинні допомагати контролювати силу.

Я відчувала як мене охоплює відчай. Раптово, згадала слова дядька про пустелю.

– А що, як це вплив пустелі? Він там часто бував останнім часом. Дядько попереджав Себастіана, що все скінчиться погано.

– Можливо, та я майже нічого про пустелю не знаю.

Він трохи помовчав.

– Взагалі-то, є один спосіб, який допоможе очистити його магію. Він древній.

– І ти так довго мовчав! Він же от-от помре!

– Розумієш, він не надто безпечний, для тебе в першу чергу.

– Чому?

– Тому що, для цього потрібно встановити зв'язок з серцевинним каменем, кров'ю звичайно, і якщо він тебе не прийме – ти можеш померти.

– Чому він може мене не прийняти? Ти ж казав, що я берегиня, і саме вони встановлюють зв'язок з каменем.

– Так, втім, не завжди енергія каменю і самої берегині збігаються. Якщо ж, тобі пощастить, то ти пробудиш Ортида та зможеш попросити його допомогти Себастіану, забрати те, що не дає йому вилікуватись.

– То, серцевинний камінь і є Ортидом?

– Не зовсім так. Можна сказати, що Ортид прив’язаний до нього.

– А до якого каменя треба звертатися до того, що у мене вдома, чи тут?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 42 43 44 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Берегиня, Настуся Соловейко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Берегиня, Настуся Соловейко"