Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Фенікс, Валерія Дражинська 📚 - Українською

Читати книгу - "Фенікс, Валерія Дражинська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фенікс" автора Валерія Дражинська. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 75
Перейти на сторінку:

Після того, як я прийшла до тями в лікарні, мені розповіли, що того вечора в Парижі було здійснено серії терактів, і я потрапила в епіцентр одного з них. Вижила дивом. Завдяки Фрезову у мене було подвійне громадянство та гроші, тож проблем із лікуванням не виникло.

Схоже, я скоро подружуся з цим видом чужорідного тіла, у вигляді куль, у моєму організмі. Уже чотири штуки побували в мені, включно з тією фатальною, отриманою на батьківщині, та жодна не зачепила життєво важливі органи. Найскладніше було вчитися заново ходити, після переламаного в кількох місцях таза. Ну і пластика після опіків. На тілі залишилися ледве помітні шрами. Обличчю пощастило більше, якщо можна так висловитися. Шрамів не було, але й моєї зовнішності більше не було. Гарненьке личко перестало бути таким, після серії пластичних операцій. Я сама себе не впізнавала в дзеркалі. Мила і приємна, але вже не така ефектна. Мені так навіть більше подобалося.

Я стала іншою людиною і всередині, і зовні. У мене було дуже багато часу на роздуми. Те, що сталося зі мною в чужій країні, виштовхнуло мене з вакууму апатії, в який я сама себе занурила.

Коли сідала в літак, поки ще на рідній землі, відлітаючи в невідомість, я була, м'яко кажучи, здивована, що Фрєзов усе ж дотримав своєї обіцянки. До кінця не вірила! Ну не така він людина. Думала отримає своє та кине. Навіть тоді в аеропорту, прямуючи до камери схову, була впевнена, що вона порожня. А ні! Прокинувшись після фатальних подій у невідомій обстановці, виявила поруч із собою сивого чоловіка в білому халаті та з невгамовним позитивом.

- Ава Олександрівна, у мене для вас дві новини, - з білозубою посмішкою поінформував він мене, - погана і хороша. З якої починати?

Нормальна людина явно не це очікує почути в такій ситуації. Але мені тоді було на все начхати, і я мовчала.

- Гаразд, тоді, з вашого дозволу, я з хорошої почну. Вам дуже пощастило, куля пройшла на виліт, не зачепивши нічого важливого. Я б навіть сказав - ювелірна робота того, хто стріляв, - я не розуміла, чому він радіє.

Спірне твердження про везіння. Дивно, що він узагалі в мене влучив, адже був дуже п'яний. Я з байдужістю чекала продовження.

- Ну й погана, - тут він постарався зменшити свій позитив, - У вас був викидень.

Що я тоді відчула? Не знаю! Мені було так погано і морально, і фізично, що я вже елементарно не була здатна на емоції.

Невдовзі з'явився Фрезов та повідав, як він урятував мене від смерті. Інформатор видав йому, що мене збираються закопати в лісопосадці за містом, і він встиг вчасно. Коли рана на плечі більш-менш затягнулася, я залишила країну, залишивши після себе лише могилу на місцевому новому кладовищі.

Пізніше, безцільно лежачи в лікарняному ліжку у Франції, я багато думала й аналізувала, та слабо вірила в цю історію, як і самому Фрезову. Все ж таки він не став би так просто мені допомагати. Витрачати величезні гроші, ризикувати та для чого? Через цю обіцянку? Маячня! Не та людина. З гнильцею він! Значить я була йому ще потрібна. Він хотів мене і далі якось використовувати. 

Це, на жаль, уже назавжди залишиться таємницею. З інтернету дізналася, що Фрезова Ігоря Сергійовича було вбито. Навіть когось заарештували. Але я прекрасно розуміла, хто доклав до цього руку. Притому не сумнівалася, що особисто свою власну. Тільки десь через півроку я заспокоїлася. Жити мені вже хотілося і дуже, але ховатися я була не в змозі. Якщо за час, що минув, ніхто не з'явився мене добити, значить Фрезів не видав, що я жива. Чому? Теж загадка.

До свого одужання у мене була чітка мета. Усього лише до двадцяти одного року я дізналася, як сильно можна любити та як ще сильніше ненавидіти. Коли все тільки починалося, я хотіла справедливості. А потім загубилася, розчинившись у людині, яка на це не заслуговувала. Забула про все. Так не можна було! Згодом я часто думала, що, можливо, підсвідомо шукала причини так вчинити, повністю не відмовившись від початкового плану. І знайшла! І запустила ланцюжок подій, що мав надалі такі результати.

Зробленого не повернеш. Чи шкодую я? Підсумок події показує, що не варто. Кожен у цій історії отримав по заслугах. Крім одного. І я це виправлю. За те, що не почув, що я любила. За те, що відібрав можливість стати матір'ю його дитини. За те, що зміг натиснути на курок. У той момент він знищив мене остаточно. За те, що хотів мене вбити! НЕНАВИДЖУ!        

Але лізти вдруге непідготовленою в пащу до тигра я не збиралася. Мені знадобилося ще кілька років. Для примноження своїх пошарпаних, після лікування, фінансів (не дарма я була розумничкою в універі). Для зміни себе до повного невпізнання навіть для Чернова Ігната з його унікальною пам'яттю. Для збору інформації. Для продумування плану дії.

І ось через довгих п'ять років я повернулася на батьківщину. Щоправда, не у своє місто, а в столицю, куди давно переїхала він.

 

 

 

1 ... 43 44 45 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фенікс, Валерія Дражинська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фенікс, Валерія Дражинська"