Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Звісно Максим Вікторович був гідний, щоб на нього задивлялися жінки. І молодим дівчатам такі чоловіки теж подобалися. Адже він був високий, гарний собою… і Денис був схожий на свого батька. Але який він гарним не був ця Джулія могла б вибрати собі молодого хлопця за якого б вийшла заміж і народила б дитину. А натомість, по суті вона влізла у сім’ю. І саме через неї Максим Вікторович приховав від своєї сім’ї що живий, саме через неї не хоче повертатися в Україну. Саме через неї причинив біль своїй дружині та синові. Та можливо між Максимом Вікторовичем та Джулію таке велике кохання, що вони не можуть один без одного. І тому вона, Єва зараз помиляється в думках звинувачуючи їх.
Та хай там як, а Єві було по-справжньому шкода не тільки Дениса, а й саму Марію Данилівну. Як буде їй, коли вона дізнається, що її чоловік живий. Не встигнувши зрадіти, що її чоловік якого вона не один рік оплакувала виявився живим та здоровим хоче тепер розлучитися з нею. Як буде їй дізнатися, що він навмисне не хотів протягом декількох років повертатися додому через молоду коханку. Єва тільки сумно посміхнулася мовчки сидівши з виделкою у руках.
-Єво, сонечко, чому не їси?- почула вона запитання від Джона.- Якщо не подобаються ці страви, можемо замовити інші. Все, що побажаєш.
-Ні, дякую мені все подобається,- ввічливо відповіла Єва.
-Ви б краще Джоне розповіли про свою справу, про свій завод, магазини?- Антон намагався забрати на себе увагу Джона, щоб він не докучав дівчатам.- Цікаво буде послухати.
-Ну, якщо вам це цікаво, то я залюбки розповім, як починав і що маю в результаті,- Джону це запитання від Антона сподобалося.- Тобі Єво буде цікаво?
Єва тільки кивнула головою намагаючись з усіх сил приховати, як її дратував цей Джон. Точніше його увага в її бік. Вона хотіла щоб все скоріше закінчилося, хотіла обійняти Дениса втішити його. Вже через пів години Денис з батьком повернулися за стіл. Незважаючи на те, що Денис якось пом’якшав у бік свого батька, нібито пробачив та зрозумів, все рівно, виглядав засмучено. Він мочки посидів хвилин п’ять за столом не більше, а потім підвівся.
-Ми йдемо,- Денис подав руку Єві і вона теж підвелася.
-Добре,- Антон теж пдвівся.
-Ні, ні,- заперечив другові Денис,- ви сидіть відпочивайте.
-Сподіваюся, ми завтра успішно укладемо угоду?- запитав Джон у Дениса.
-Я точно вже не знаю. Завтра дам остаточну відповідь. Єво пішли.
Денис з Євою пішли до свого номеру і ніхто не став їх затримувати, бо розуміли, що не варто цього робити.
-Все буде добре,- сказав присутнім Максим Вікторович,- син все зрозумів, але йому потрібно трохи часу щоб все прийняти як є. Антон розкажи краще як справи у компанії.
-Та справи добре йдуть, клієнти є. Наші фури постійно в дорозі, ще декілька машин закупили. Розширяємося,- коротко відповів Антон, не вдаючись у дрібниці.
-У мене щось голова розболілася,- Леся зробила страждаючий вигляд, бо їй хотілося теж піти звідки,- вибачте.
-Вибачте,- Антон зрозумів натяк своєї дівчини,- ми вас мусимо покинути. Розумієте переміна клімату як-не-як, а на здоров’я впливає. Я впевнений все буде добре і завтра ми прийдемо до єдиного рішення. Максим Вікторович, я був радий вас бачити, радий, що ви живі.
-Я теж був радий вас побачити.
Денис з Євою зайшли до номеру. Денис ще виглядав сумно.
-Я нібито радіти повинен, що батько живий. А натомість мені плакати хочеться,- сказав Денис Єві,- полежиш зі мною.
-Звісно полежу,- вона лягла слідом за ним на ліжко, пригорнулася до нього, а він обійняв її,- він міг би хоч передзвонити, сказати, що живий, здоровий. Ну, не хотів повертатися, так сказав би про це. І то мені і мамі легше було. А так ми ці роки жили у невідомості, але схилялися до того, що він загинув. Він не думав про наші почуття, а тільки про свої.
-Мені шкода, але не зважаючи нінащо Максим Вікторович лишається бути твоїм батьком. Який він не є, а він твій батько. Треба постаратися зрозуміти його,- сказала Єва,- у тебе випала така можливість знову побачити батька, обійняти його, поговорити з ним. Ден, це диво, що після того коли ти вважав, що твій батько загинув, а він то живий. І у тебе є така можливість обійняти рідну людину. От у мене такої можливості не буде, бо я точно знаю, що мій тато помер.
-Я тебе почув і щасливий, що тато живий і навіть вже вибачив. І навіть, нібито зрозумів його. Але як сприйме цю новину мама? Чи зможе вона пережити такий удар? Таку зраду з боку батька?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оманливий рай, Світлана Литвиненко», після закриття браузера.