Читати книгу - "Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника"

— Знайдіть цього Гумма, — наказав полковник. — А напівкровку відведіть до шерифа. Нехай її ізолюють.

— Я не знала… — пискнула Зара.

Її вже не слухали. На комунікатор делла Варди надійшло повідомлення від техніків, які відновлювали мозок поселення. Один із шлюзів зафіксував Мангуса, котрий намагався покинути купол.

— Як давно? — полковник викликав кризову групу по паралельному каналу, не дочекавшись відповіді.

— Минуло сімнадцять стандартних хвилин, — після секундної паузи визначив технік.

— Використовувалася його картка?

— Детектор зафіксував і картку, і сітківку асистента Мангуса. Це був він.

— Ідіть до шлюзу й допоможіть кризовій групі. Там є спостережні камери?

— Повинні бути. Спостережна периферія ще не цілком відновлена. Але ми все перевіримо. Він десь тут, у куполі.

Делла Варда знову спробував вийти на зв'язок із Джиліном. Персональний комунікатор правителя все ще мовчав. Полковник перемкнувся на захищений канал зв'язку з базою Гардік. Оператор бази повідомив, що Джилін і лорди залишили береговий табір і зараз перебувають на мисливських катерах в затоці Саргоніс.

«Почалося, — зрозумів делла Варда. — План Тени виконується вже без Тени. Хоча стара сука й намагалася все нам зіпсувати. Нехай. Ми правильно відчували, що ця потвора веде подвійну гру. Але ми передбачили й такий варіант».

32

Плато Гарпій на південь від поселення

«Притулок доброго самаритянина»,

планета Кідронія (4КВ67:3).

16 семпрарія 416 року Ери Відновлення

Посадка десантного дискоїда була не настільки делікатною, як злет. Ще на маршруті пілот різко знизився, через що шлунок Вольска підстрибнув мало не до горла. На межово малій висоті дискоїд наблизився до цілі й прикідронився в запорошеній западині, схожій на древній метеоритний кратер.

Не встиг осісти пил, як бійці Некіча і група Шайнар залишили літаючу машину. На подив Вольска, в западині виявився ще один дискоїд. Він був менших розмірів, ніж десантний. Археолог ніколи не бачив безпілотних військових апаратів, призначених для перевезення роботів-термінаторів, але й без пояснень він здогадався, що кіборґи вже розчистили шлях до «чорної скриньки». Один із роботів чекав на десантників біля входу до печери — темної діри в сірій стіні довжелезного провалля, яке розмежовувало Плато Гарпій на дві нерівні частини — нижню і верхню. Перші колоністи Кідронії заховали «чорну скриньку» в непохитних надрах базальтової платформи, на яку спиралася верхня частина плато.

«Група спеціалістів повинна триматися в центрі загону, — в голові Вольска пролунав різкий, з ноланським акцентом, голос капітана Некіча. — Перше відділення йде за кіборґом, інтервал три, Густав прикриває. Друге відділення замикає. Слідкуйте за бічними проходами. Кіборґи попереджують про присутність мутантів».

Археолог, Чендрасекар і Марков ішли за Тамою. Промені ліхтарів виривали з темряви темно-сині плями лишайників і заіржавілі фраґменти древньої техніки. Несподівано шлях перегородила металева плита. Вона маслянисто виблискувала під променями ліхтарів. Під плитою застигли два «павуки».

— Це робота для вас, спеціалісте Вольск. Порти доступу до автоматики, як я бачу, тут дуже давні. А в наших кіборґів тільки стандартний набір штекерів.

— Так, — підтвердив археолог, придивляючись до непомітних отворів у плиті. — Такі роз'єми не використовуються вже років сто. Піфійська робота. Кінець другого століття.

— Невже Кідронію колонізували піфійки? — здивувався Марков.

— Це стародавня піфійська техніка, — підтвердив Чандрасекар. — Дуже надійна. Кажуть, що колись сестрички експортували свої розробки до всіх колоній.

— Ваша правда, — погодився Вольск. — Навіть на Арпікрані у старих куполах ще працює піфійська техніка.

— Ви зможете відкрити ці двері? — капітана Некіча екскурс в техноархеологію не цікавив. Він із помітною тривогою оглядав плиту. Вона здавалася неприступною.

— Спробую.

Вольск відкрив свій пенал з інструментами, підібрав подовжувач і під'єднав його до одного з отворів.

— Нехай тепер «павук» увійде до системи і спробує підібрати код. Але нам краще відійти. Такі двері можуть мати активні системи захисту.

— Які? — Некіч напружився.

— Отруйні гази, кислота, інфразвук, пастки… Піфійські системи захисту завжди відзначалися особливою вишуканістю.

— Ситуація сім-два… Відходимо! — скомандував капітан.

Його бійці і спеціалісти добігли до того місця, де печера розгалужувалася. Люди заховалися в одному з бічних проходів і опустили тартанові зябра шоломів. Один із «павуків» розгорнув над ними протиобвальний тент.

— Але мені все ж здається, що піфійська техніка тут не випадково… — не вгавав тіронієць.

— Пізніше, Рене, пізніше, — прошепотіла до нього Тама. — Зараз кіборґ увійде до системи.

На Вольска раптом накотилася хвиля безпричинного страху. В'язкий спазм перекрив дихання, ноги підкосилися. «Біжіть, біжіть звідси!» — пульсувало в його голові, ламаючи волю, розколюючи особистість на верескливі уламки. Теоретично він знав, що таке інфразвукова атака, але відчув її вперше. На нетвердих ногах він почав відходити углиб бічного тунелю. Котрийсь із бійців Некіча схопив його за кільце основи шолома, як кота за шкірку. Археолог сіпнувся й заплакав. Усе його єство виверталося і благало про втечу.

Тої ж миті пролунав глухий удар. Гуркіт чувся наче зі всіх боків. На протиобвальний тент посипались шматки породи, світло ліхтарів згасло. Акустична атака припинилася.

«Ситуація три сімки! — голос Некіча ввійшов до травмованого інфразвуком мозку Вольска. — Три сімки, повторюю, нас атакували з боку входу! Джанґі, прикрийте спеціалістів!»

Голос капітана потонув у тріщанні й шумі. Десь за спиною Вольска спалахнуло тьмяне синє сяйво.

«Атаку відбито — почув він крізь перешкоди хрипкий голос. — Стріляв укав[52], „павуки“ його збили».

«Втрати?»

«Алоа і Флама легко поранені, „павук“ біля дверей цілком втратив боєздатність, плита деформована».

«Уточніть характер деформацій».

«Двері „чорної скриньки“ пробиті наскрізь, капітане. Діаметр дірки — приблизно півтора метра. Інфразвукова атака захисних систем не відновлюється».

— Це був інфразвук? — запитав Марков.

«Від дверей виходив інфразвук частотою вісім герц, що пригнічує психіку людей і психоніку кіборґів, — підтвердив охриплий жіночий голос. — А з боку входу нас атакував нерозпізнаний тактичний укав. Тип задіяного ним боєприпасу — проникаючий магнітор із резонансною головкою[53]. Укав зруйнував „скриньку“».

«Ще не відомо, капрале Джанґі, зруйнував чи ні. Для висновків у нас є спеціалісти», — почувся голос Некіча.

— Якби ми не заховалися у бічному проході… — почав детектив.

__ …то всі б вже загинули, — закінчила за Маркова Тама.

— Нам пощастило.

— А «скриньці» не пощастило.

— Атаку такого типу відбити неможливо, — Джанґі матеріалізувалась із хмари пороху. В світлі ліхтаря блиснули її капральські лички і п'ятикутник гвардійського значка. За фігурою десантниці Вольск ніколи б не визначив, що перед ним жінка. Капрал була вищою від нього на півголови і помітно ширшою в плечах.

— А що з дискоїдами?

— Їх не зачепило. Постріл був одним-єдиним і високоточним. Укав стріляв мегаджоулевим магнітором з великої відстані. Двадцять три чи двадцять чотири кілометри, зараз уточнюємо. Перехопити магнітора, якщо він