Читати книгу - "Житія Святих - Травень, Данило Туптало"

слава по цілому Сході через чуда, що від нього бувають. Довідався про нього цар, шукав його довго і не знайшов, через те підняв гоніння на християн". Коли це Лонгин до Юліяна говорив, почули бесіду їхню ті два євнухи, яких Пелагія посилала в темницю до християн питати про подобу лиця єпископового. І зразу сповістили євнухи Пелагії, що чули. Пелагія ж звеліла зупинити колісницю і, вийшовши з неї, пішла пішки назустріч Чоловікові Божому, слугам же звеліла здалеку бути і спочити під деревами діброви, не хотіла-бо, щоб елліни нечестиві слухали про таїнства віри святої. І, наблизившись до чоловіка Божого, привітала його, кажучи: "Радій, Христовий служителю". Єпископ же відповів: "Хай буде мир Христа мого з тобою, дівчино". Мовила Пелагія: "Благословен Бог, що показав мені у видінні подобу лиця твого і послав тебе до мене, щоб спас ти душу мою від загибелі. Нині-бо прошу тебе, задля Бога, якому ти служиш, скажи мені, чи ти Кліон, єпископ християнський?" Відповів він: "Я — пастир словесних овець Христових, що сподіваються отримати життя вічне". Сказала Пелагія: "І що наказуєш вівцям твоїм, щоб змогли життя вічне мати?" Сказав єпископ: "Навчаю їх пізнання Отця, і Сина, і Святого Духа. І наставляю на богоугодне життя у страху Божому і любові Ісуса Христа". Сказала Пелагія: "Сповісти мені, отче мій, що найбільше потрібне для тих, що хочуть поєднатися з Богом твоїм". Сказав єпископ: "Сповіщаю тобі: хрещення на відпущення гріхів і на життя вічне — більше ж нічого не потрібно". Припала Пелагія до ніг єпископа, просила його, кажучи: "Помилуй мене, владико, і дай мені дар той. Відколи-бо почав ти говорити до мене, світло Боже засіяло в серці моєму. І відрікаюся сатани, і ангелів його, і підступів його, і бездушних ідолів, їх же давно возненавиділа як нікчемних і причину не життя, але смерти і згуби вічної. Нині ж прошу Бога Небесного, щоб мене, хоч і недостойну, уневістив Синові Його, який просвітив серце моє. Він-бо — Сонце правди". Єпископ, чуючи слова її, дивувався такій її ревності до Бога і радів за неї духом. Піднявши ж до небес руки свої, сказав: "Боже і Отче Господа нашого Ісуса Христа, що сидиш на небі і діву цю в пізнання своє прикликав, пошли їй святе хрещення улюбленого Сина свого". Коли так єпископ молився, раптом джерело води живої із землі витекло перед ними, і побачив те єпископ, прославив Бога, кажучи: "Великий Боже наш, Отче, і Сину, і Святий Духу, що дав спадок синам людським — хрещення на життя вічне! І нині, Господи, що знаєш серця, знаєш смирення раба твого, що соромлюся хрестити діву цю. Тому, Всемогутній, влаштуй провидінням своїм і навчи, що годиться робити". Пелагія ж сказала йому: "Пане і отче, почута молитва твоя, ось-бо бачу двох світлоносних юнаків, що стоять на джерелі і тримають пресвітлу плащаницю. Тому не вагайся, охрести мене". Єпископ же, дякуючи Богові, підійшов до джерела і побачив двох ангелів Божих, як же сказала Пелагія, які тримали плащаницю, від снігу білішу, аби покрити тіло дівоче. І, освятивши воду, молився, кажучи: "Царю всього творіння, що вітри своїми посланцями учиняєш, полум'я вогненне — слугами своїми", зроби мене достойним цю діву, яку послав мені, принести в жертву Тобі живу в ароматі пахощів духовних. Зарахуй її до лику вибраних Твоїх, щоб у день царства Твого і вона з п'ятьма дівами мудрими увійшла в оселю Христа Твого із запаленим світильником своїм". Закінчивши молитву, охрестив блаженну діву Пелагію в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. І часткою Тіла Христового, яку при собі носив, причастив її. Після цього свята діва Пелагія поклонилася єпископові і поцілувала ноги його, кажучи: "Пане мій, отче блаженний, моли Бога за мене, щоб укріпив мене Духом своїм Святим". І сказав до неї єпископ: "Бог, якому ти віддала себе, нехай пошле тобі допомогу зі святого мешкання свого і дарує тобі перемогу над супротивником". Сповнена ж була діва превеликої радости від Духа Святого і сказала єпископові: "Отче, задля Бога, що дав мені через тебе спасення, прошу тебе, не зневаж прохання цього мого. Тому що через твої святі руки я прийняла духовну нетлінну порфиру Царя вічного, то вже не годиться мені цю земну тлінну порфиру й ці суєтні прикраси носити. Тому візьми їх, отче, продай і роздай гроші потребуючим, мені-бо відтепер це все мерзотне". Сказав до неї єпископ: "Хоч і не годиться мені в руки свої приймати це, прийму, щоб не образити тебе, бо, Бога прикликаючи, просиш мене, і зроблю, як велиш". Сказала Пелагія: "Я чула, що Господь наш говорить у Святому Євангелії: "Ніхто не може двом панам служити, не можете скорятися Богові і мамоні". Єпископ же подивувався розуму її. Тоді помолився за неї і, благословивши, пішов від неї. Свята ж раділа в Дусі Святому і славила Бога, дякуючи Йому, що сподобив її небесні дари прийняти. І повернулася до отроків своїх, що чекали на неї. І побачила, що вони, дією бісівською, потьмарені мають очі і не можуть бачити, не знають, куди йти. Розуміла ж свята, що сталося це зі зла ворожого, знаменувала кожного знаменням хресним — і зразу відігнала мряку з очей їхніх, і почали бачити добре, як же і спершу. Питали її, кажучи: "Де той чоловік, що ти з ним розмовляла, пані? Бачили ж ми і жінку якусь пресвітлу, що стояла між вами, мала на голові своїй дві діядеми, поверх діядем хрест сіяв". Пелагія ж свята звеліла їм мовчати. Тоді почала їх учити віри в Господа нашого Ісуса Христа. І відповідали вони їй: "Як не маємо вірити, о пані наша, у Того, Хто після смерти від мук вічних нас визволить і на небі життя вічне подарувати нам може".

І раділа свята через навернення їхнє, і негайно до хрещення прийти їм радила. Сівши ж у колісницю, вирушила в дорогу свою до годувальниці.

Вийшла ж годувальниця назустріч Пелагії святій і побачила її, з лиця незрівнянно гарнішу від попередньої краси її, але не в дорогий одяг одягнену і без усіляких прикрас, і здивувалася. Прийнявши ж її з радістю, бачила, що всі звичаї її помінялися, не такі, як раніше. Раніше-бо була погірдна, величава, а тепер — смиренна, лагідна. Раніше була балакуча, а ось — мовчазна. Раніше любила їсти різних і багато смачних страв, а тепер у пості й повстримності перебувала і дуже мало приймала їжі. Раніше в