Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Няня для доньки мільйонера, Аліса Рей 📚 - Українською

Читати книгу - "Няня для доньки мільйонера, Аліса Рей"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Няня для доньки мільйонера" автора Аліса Рей. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 64
Перейти на сторінку:
Розділ 22

Кілька годин переростають у безсонну ніч. Навіть не знаю, як так швидко сплинув час. Роботи дійсно багато, і я дуже хочу, щоб Артур виграв цей тендер. Шкода тільки, що його працівники з самого початку все зробили неправильно. Таке відчуття, наче навмисне. Ну не можуть люди, які працюють у цій сфері, не побачити, що план поганий. Не знаю, чи варто говорити про свої підозри Артуру, але, з іншого боку, він має знати, чого чекати далі. 

Відриваюсь від ноута в той момент, коли шлунок скручує від голоду. За вікном світає, а я протираю очі, які сильно печуть, і розумію, що роботу практично зроблено. 

Вимикаю ноут і йду на кухню. Треба випити кави й з'їсти чогось, а то так і свідомість можна втратити від голоду. Тетяна Павлівна вже на своєму робочому місці. Готує щось і відмахується від цуцика, який намагається розірвати її капці своїми зубами. 

– Ой, а що він тут робить? – присідаю – і цуценя біжить до мене, смішно махаючи хвостом. Беру його на руки та сідаю за стіл. 

– Його Давид приніс. Сказав, що більше не потерпить його поруч. Здається, він прогриз якийсь провід і зробив свою справу в кутку, –  стишує голос жінка. 

– Ти такий шибеник? – тріпаю його за вухом. – Треба, щоб Давид поїхав у місто і купив тобі корм та все необхідне. Щось вчора ми про це не подумали.

– Так він уже з'їв кілька шматочків ковбаси, – заявляє Тетяна Павлівна. – Але ти маєш рацію, миски та корм йому потрібні. 

Поки Тетяна Павлівна годує мене сніданком, песик бігає біля моїх ніг. Поснідавши, йду у вітальню, щоб розвісити кульки. Скоро прокинеться Надя, а у мене ще нічого не готово. Тільки цуценя бігає під ногами й більше заважає, ніж допомагає. 

Вирішую повісити трохи кульок на карниз і підсовую до вікна крісло. Стаю на нього, і заледве вдається прив'язати кульку. Та коли збираюсь спуститись, перед очима все розпливається, і я просто… лечу кудись. 

Подумки вже уявляю, як зустрінусь з підлогою, але цього не відбувається. Розплющую очі та розумію, що мене спіймав Артур… 

– Наскільки я розумію, ти цієї ночі не спала, – похмуро мене розглядає. 

– Правильно розумієш, – киваю. Чесно кажучи, мені дуже подобається перебувати на руках в Артура. Тримаюсь пальцями за його плечі й не можу відвести погляду від очей. – Зате я все зробила.

– Що, все? – дивується.

– Ну… трохи перепланувала будівлю і всередині змінила план. Поглянеш потім, – кажу. 

– Обов'язково, – Артур усміхається і нахиляється до мене, щоб поцілувати, але різко завмирає в той момент, коли ми обоє чуємо голос Наді.

– А що тут… Ой, собачка! – вона одразу ж забуває про нас і біжить до цуценяти. Підхоплює його на руки й мало не плаче від щастя. 

– Здається, з подарунком ми вгадали, – кажу. – Можеш мене відпустити?

– Думаєш, варто? Тобі треба відпочити, – Артур уважно мене розглядає, а мені подобається те, як він за мене хвилюється. Це дуже приємно. 

Артур таки відпускає, але тільки тому, що Надя починає бігати за цуциком по вітальні та голосно сміятися. 

– Дякую тобі, татку! Я тебе дуже люблю! – вона обіймає Артура за талію, тому що далі не дістає, а він присідає навшпиньки й дає їй можливість обійняти себе за шию. Артур також обіймає доньку, і збоку це виглядає шалено мило. 

– Я тебе також, маленька! – відповідає і відпускає її. – Вітаю з днем народження!

Надя одразу ж біжить до мене, і її обійми здаються мені найкращим, що тільки може бути. 

– Я також тебе вітаю! – кажу. – Ти так рано прокинулася, що я не встигла кульки розвісити. 

– Нічого страшного, – говорить Артур. – Ми допоможемо. Правда, імениннице? 

– Звісно! – впевнено відповідає Надя. 

В результаті Артур надуває кульки, а ми з Надею їх розвішуємо по вітальні. Коли закінчуємо з цим, дівчинка біжить снідати у компанії тата, а я прямую в душ. Треба привести себе до ладу, а то почуваюсь абсолютно втомленою і розбитою. 

Коли ж повертаюсь у кімнату, збираюся одягнути сукню і навіть зробити макіяж. Все ж таки сьогодні свято, але ліжко так і манить прилягти на нього, що я і роблю. 

Обіцяю собі полежати кілька хвилин і вставати, а в результаті просто засинаю, мало зважаючи на те, що сьогодні у моєї дівчинки день народження. 

Прокидаюсь різко і не розумію, де перебуваю. Сідаю і намагаюсь пригладити волосся. Сонце високо в небі, отже, я не проспала весь день. Це вже тішить. Швидко одягаю сукню, роблю легкий макіяж і залишаю кімнату. 

Артура з Надею знаходжу на задньому дворі. Поки дівчинка бігає за цуценям, Артур сидить у кріслі й з усмішкою спостерігає за нею. Коли він помічає мене, повільно розглядає з голови до ніг. 

– Я заснула. Пробач, – кажу, сівши у крісло поруч з ним.

– Це не страшно. Ти ж усю ніч працювала, – Артур так прискіпливо мене розглядає, що ніяково стає. Від його погляду мурашки бігають тілом, і якби ми були лише удвох…

– Катю, ти чого так довго?! – кричить Надя і, підхопивши на руки цуценя, біжить до нас. – А ми з татом обрали йому ім'я! Сказати яке? 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 43 44 45 ... 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Няня для доньки мільйонера, Аліса Рей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Няня для доньки мільйонера, Аліса Рей"