Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Наречена для боса, Астра Вєєр 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена для боса, Астра Вєєр"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена для боса" автора Астра Вєєр. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 79
Перейти на сторінку:
Розділ 32

Максим

На якийсь час у пентхаусі стає тихо. Закриваюся в кабінеті, роблю ряд телефонних дзвінків. І довго не можу на одному місці всидіти. Всі мої думки проникають туди, де я залишив нестерпну гостю.

Виходжу в коридор і прислухаюся.

Хм-м... здається, що нічого не змінилося. Ну і буде сидіти там, мені то що. Знайду чим зайнятися, та хоч відпочивати. Але все одно так і тягне до неї зазирнути, а чим в цей час займається Діана?

Навіщо мене понесло в самий кінець коридору до спальні фіктивної нареченої, краще не думати. І не намагаюся. Може, я повз збирався пройти.

Притуляю вухо до дверей.

Та що ж вона така скритна?!

Миші і ті пищать. Невже заснула?

- Кхм, кхм. Пробач, що відволікаю... - лунає за моєю спиною, і я від несподіванки вдаряюся чолом об виступ поруч з дверима.

- Діано?

Подумки підбираю щелепу. У коротких шортах і облягаючій футболці я її ще не бачив.

Охрініти.

І в своєму будинку ще я не смикався. Відводжу очі від горбків її грудей під тонкою футболкою. Плечі по-хазяйськи розпрямляю. Нічим їй мене здивувати. Але так і манить, ковзнути по ній голодним поглядом.

- Так, я Діана, - навіщось уточнює. Адже знущається! - Можна мені зробити собі бутерброд? Я все-таки не вдома, хотіла запитати дозвіл…

І фіалковими оченятами блим-блим.

- Роби, що хочеш. Ти моя гостя. І взагалі не відволікай, я зайнятий постійно.

Дратуюся на себе, і на неї зриваюся. Швидким кроком віддаляюся у свій кабінет. Та просто збігаю від дівчини, яка впала на голову.

Через час чую тупіт за дверима. Кроки сповільнюються. Невже і вона за мною підглядати прийшла?

Тільки корчить з себе недоторку, а сама-то, сама. Підскакую з крісла до дверей і швидко відчиняю.

- Це що? - дивлюся на тарілку.

- Подумала, раптом і ти захочеш поїсти.

На тарілці лежить бутерброд з беконом і сиром.

Ясно, за звичкою моєї помічниці піклується.

- Тобі необов'язково для мене тут готувати. Ми не в офісі, можеш, навіть каву не робити.

Все ж беру тарілку з її рук.

- Зате я тепер знаю, що ти скрізь буркотливий. Не тільки в офісі, але і вдома такий, - нагороджує мене компліментом з посмішкою.

Чи треба уточнювати, що моє буркотіння спрацьовує на неї найбільше?

І я все ще стою з тарілкою, дивлячись на Діану, поки вона не ховається у своїй спальні. Та вже, не помітити присутність білявки гострої на язичок, у мене навряд чи вийде. Вона все щільніше заповнює мій мозок, і з кожним днем умову витримувати все важче і важче.

З ранку мене будить дзвінок від Назара. Брат повідомляє про термінове відрядження, просить зустрітися замість нього з інвестором. Якусь формальність підписати, бо той з'явиться у офісі вдень.

Без проблем погоджуюся. Перевіряю час, пора поспішити. Побіжно приймаю душ, одягаюся і вилітаю зі спальні. Каву б тільки випити встигнути. Мені ж ще заїхати треба за…

Стоп.

За поворотом до їдальні чую голоси. Один з них належить тій, за ким вже не треба заїжджати. Діана тепер тут. Я влип. Мені це не наснилося.

Другий голос, більш балакучий, належить Зінаїді. Моїй помічниці по господарству, повненькій жінці п'ятдесяти років. Від неї пахне завжди пиріжками і віє домашнім теплом.

Зінаїда при мені говорить зазвичай по справі, що приготувати на вечерю, ну іноді може про погоду або як сходила у супермаркет базікати.

У розмові з Діаною чую, як її вже понесло про своїх невісток тріпатися. Зблизилися з першої зустрічі. Швидко ж вони.

- Доброго ранку, Максиме! - привітно зустрічає мене жінка.

Щось подібне бурмоче, червоніючи Діана.

- Я бачу ви вже познайомилися з моєю е-е-е…

Хочу назвати гостею.

- З нареченою, я зрозуміла. Яка ж вона у вас красуня і розумниця, - підхоплює Зінаїда з добродушною посмішкою.

- Так і є. Найкращу вибирав.

А що ще я міг сказати?

От як вона примудряється на мене шипи випускати, а з іншими прикидатися милою? Моя мама всі вуха протуркала, що їй мій вибір сподобався. Дід мовчить, але в його випадку, теж схвалює. Коли що не так, говорить прямим текстом, здебільше нецензурним. Брат знає про фіктивність, але і той останнім часом підколює, що дехто на свою помічницю запав.

- Нам вже час? — наречена ніяковіє, встаючи зі столу.

Вже готова повністю. Одягла одне з суконь для офісу, яке ми разом вибирали. У житті б не згадав на інший. Але я пам'ятаю, як вона в ньому крутилася, а я сидів і роздивлявся, уявляючи, як буду з неї цю сукню знімати.

- Куди поспішати? А млинці? Мені Діаночка допомагала готувати.

Зінаїда ставить на стіл блюдо зі стопкою ароматних круглих млинчиків.

Вона знає, що я не снідаю вранці. Кава і все. Без цукру. На два ковтки.

І ось з приїздом Діани навіть це у нас змінюється.

- Так, нам треба йти, - як є кажу. - А ти хочеш спробувати? - киваю Діані на ароматну стопку.

— Хочу. Особливо з малиновим джемом, - і дівчина облизується, змушуючи сіпатися моє праве око.

- Ну давайте вже і мені тоді, - здаюся я, падаючи на стілець біля Діани.

Ото вже ці жінки. Всі традиції холостяка здатні поламати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 43 44 45 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена для боса, Астра Вєєр», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена для боса, Астра Вєєр"