Читати книгу - "Дочка королеви, Наталі Блейк"

Я сіла в таксі, і не дивилася навколо, ми від'їхали декілька метрів, як тут нізвідки на зустріч їхала машина прямо на нас. Я не встигла нічого зробити, я навіть не бачила автівку яка їхала. Я лише почула як наближається авто. Сильний струс, скло розбилося, таксі відштовхнуло назад, з шаленою силою.

Біль, галас, шум та темрява. Більше нічого. Я відчула як все сповільнилося, в голові було голосно. Я відчувала як легені заповнюються рідиною. Я не могла дихати. Я не знаю чи це паніка була, чи я дійсно була в такому жахливому стані. Я чула кроки повільні, під взуттям хрустіли залишки скла. Потім я відчула запах сигарети, коли він нахилився подивитися на мене. Він надавив ногою мені на ребра коли підвівся, але не встиг це зробити достатньо сильно. Голос детектива його перервав, і вона підбігла до мене. Його не було поряд коли вона кликала мене.

- Швидка вже їде.

- Ні., ні. я не можу.. візьміть мій телефон і подзвон....іть Дерек.. 

Далі була темрява. Я не знаю що відбувалося потім.

Коли я прокинулася я була на холодному столі, гола.

- Я померла?

- Ні -  відповів Кріс.

- Що ти робиш?

- Обробляю подряпини та рани. Анно.. що сталося?

- Мені треба йти. Де Дерек?

- Ти не зможеш рухатися. Лежи  я як закінчу віднесу тебе в кімнату.

- Ти зголосився це робити, щоб роздягнути мене? Еге ж

- Не тільки. Останні декілька годин твоє дихання сповільнилося і було досить страшно.

- Чому?

- Що ти в біса там робила?

- Це довга історія. Мені холодно.

- Я бачу що тобі холодно, але тобі доведеться потерпіти, бо якщо я зараз почну зігрівати тебе, то може бути кровотеча. В тебе є час тож починай говорити. - Він подивився на мої соски які затверділи від температури яка була навколо.

- Я розкажу, але все ж де ми?

- В Нью-Йорку. В мене є знайомі тут які мають все необхідне для таких випадків, і не ставлять зайвих питань.

- Ти знаєш як обробляти рани?

- Так, я колись займався медициною.

- Це добре. А де Дерек?

- Він на роботі.

- Блін. Я теж там маю бути.

- Ні не маєш. Ти хоч знаєш скільки уламків скла я вже дістав з твого тіла - двадцять сім. А знаєш скільки залишилось? Двадцять чотири, і це добре якщо я не пропустив внутрішньої кровотечі. Так що ти явно не маєш бути там.

- А де був Дерек в цей час?

- Він прямував в аеропорт.

- Він знову тебе залишив саму?

- Закінчуй читати мені моралі. Я вже тобі казала, що якщо я була сама, то була на це якась бісова причина. І як би ми були разом, зараз ймовірно ти б стояв і робив теж саме з його тілом. Ти вважаєш це було б краще? Аййй, мені боляче.

- Ти правда хочеш сказати що він мав тебе слухатися?

- Так, це називається здоровими стосунками.

- Ні, солоденька, це називається самогубство.

- Я не буду продовжувати цю розмову.

Я не сіпалася, лише важко дихала коли мені було нестерпно боляче. В якісь момент, коли Кріс діставав маленькі шматочки, в мене котилися сльози.

- Дай мені снодійне чи ще щось, я не можу це терпіти.

- Добре, але ти не розказала нічого, коли розкажеш тоді дам.

- Ти навмисно робиш мені боляче? Це якесь покарання за те що я тебе відшила?

- Ні, вибач.- Він видихнув. 

- Можу ввести лише малу дозу місцевої анестезії, все інше не можна використовувати.

- Добре.

- Я не використав анестезію не, тому що хочу, щоб тобі було боляче.

- Добре.

- Анно, будь ласка, якщо ти будеш збиратися кудись йти в небезпечне місце, то ти мені напишеш.

- Ні.

Кріс зашипів та сильно стиснув зуби.

- Я не буду ні тебе, ні Дерека штовхати в небезпеку, цілеспрямовано. Я влізла в проблеми які не хочу.. 

- Ти теж не безсмертна.

- Я знаю.

- Коли я закінчу, я тебе відвезу до Дерека.

- Не треба.

- Хм, чому ж?

- Я хочу додому, і не хочу, щоб він бачив мене такою.

- Анно, тобі потрібно буде робити перев'язки та промивати рани.

-Я впораюсь.

- Може ти поїдеш зі мною?

- Хороша спроба.

- Я серйозно.

- Ага, звісно. Я не поїду з тобою, бо можливо ти не помітив, але я зустрічаюся з твоїм братом і уяви собі на хвилинку, що він дізнається що я ночувала хоч раз в тебе.

Кріс більше нічого не казав, здається я перегнула палицю, але я не хотіла сваритися з ним. Також я не хотіла, щоб Дерек думав що я зраджую чи щось таке. Мені треба ще багато чого з'ясувати та максимально відгородити від себе людей, я не знаю який наступний крок. Треба було зібрати можливу інформацію нього та мою мати, та зрозуміти де все почалося.

- Кріс, ти можеш мені допомогти?

- Гадаю що так.

- Я тобі назву два імені, а ти зможеш роздобути всю можливу інформацію?

- Можу спробувати.

- Дякую. Даяна Клауд та Руфус Беннет.

- Нащо тобі інформація про Даяну?

- Ти її знаєш?

- Особисто ні, але вона найкраща подруга матері, то ж я її бачив декілька разів.

Чудово, я порошу Дерека запросити мене до них на вечерю і я дізнаюся що відомо про неї. Сподіваюсь я сподобаюсь його сім'ї, бо я про них нічого не знаю, та й думаю коли мене приведе Дерек, вони не будуть в захваті. Козиряти іменем Даяни, я звісно не буду, то ж доведеться побачити їх справжню реакцію на мене, а не на чиєсь ім'я. Треба буде дуже постаратися, щоб я виглядала пристойно та не було видно того що відбулося зі мною вчора.

- Добре. Вона моя мати.

Кріс здивувався, але не розпитував звідки та як я дізналася.

- Те що сталося з тобою пов'язано з цими іменами?

- Так.

Він закінчив тортури, та ще раз оглянув мене, чи не пропустив десь скло. Я вдихнула, треба зібрати залишки сили та встати.

- Ти не зможеш цього зробити, я тобі зараз допоможу.

Я закотила очі, Кріс посміхнувся і двома руками повільно мене підняв. Біль розходився  по тілу з новою силою. Тепер я розумію про що він казав.  Я стала на ноги, в голові паморочилося, і я сильно скривилася.