Читати книгу - "Дочка королеви, Наталі Блейк"

- Сильно боляче?

- Ні. - процідила я крізь зуби.

- Можна мені одяг?

Кріс дав мені джинси та светр, не хочу знати де він дістав їх. Доведеться вдягатися без білизни. Коли я зрозуміла що мені треба нахилитися то здригнулася від цього." Як це вдягнути та не втрати свідомість. Вдих видих"

- Ти дуже погано брешеш.

- Відвернись, мені треба вдягнутися.

Кріс засміявся, але все ж удав що відвернувся та не дивиться. Я вдягнула светр, та дивилася на джинси. "Не роби різких рухів." подумала я. Натягування на себе цієї тканини займало занадто довго і мені вже було не дуже добре.

Кріс не витримав і допоміг мені вдягнутися. який жах так низько я ще не падала. Щоб мені допомагали вдягатися це було щось типу вершиною сорому. він підійшов с переду, та бережно підняв джинси до талії, та застібнув ґудзик. Все підійшло настільки що я подумала що він зняв з мене мірки поки я спала.

- Дякую. Сподіваюсь це не одяг з трупів.

Він засміявся, враховуючи де ми були, це мене досить сильно хвилювало.

- Ні, це новий одяг, на трупах він не був.

- За це окреме дякую.

Ми пішли до його машини, повільно, але впевнено я крокувала, до того моменту, як Кріс не підхопив і відніс мене. 

- Я можу й сама.

- Я знаю.

Він відкрив двері і я сіла на переднє сидіння. Я дивилася вперед і мене охоплювали спогади про те що сталося на мить мені здалося що я бачу як та автівка знову світить фарами їде на мене. А ми ще навіть не поїхали. я закотила очі та вдихнула.

- Поїхали.

Мене трусило, від того що мені постійно вижалося щось на дорозі, то мені здавалося що за нами хтось їде, то я бачила як перехожий був дуже схожий на Руфуса. Єдине що мене заспокоювало, це те що, їхати було не далеко. І я максимально намагалася не панікувати, хоча вдавати в мене з дитинства погано виходило, то ж в якийсь момент Кріс взяв мене за руку.

- Не треба. - випалила я.

Я знаю що він хотів розвити в мені комплекс любові чи вдячності до того хто мене врятує чи захистить. Я не хочу вчиняти так з Дереком і вести подвійну гру, або давати зайву надію Крісу. Він мені подобався не тільки зовнішністю, а й своєю впевненістю та упередженістю. Один не правильний вчинок, не дає мені можливості відповісти йому взаємністю, оскільки він знов би мене кинув, і коли б це сталося, я б знов страждала, як минулого разу, а то й навіть гірше.

- Зупини ось тут. Дякую.

Кріс нічого не сказав. він дивився десь в бік, і я повільно дійшла до квартири, відкрила замок та відчула, що я вдома.  Я випила таблеток, і лягла спати, сподіваючись що мені стане легше.