Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

— Über! Хай живе Великий Вождь! Über! — закричали присутні.

— Über! Üмперія понад усе! Über! — знову крикнув бос. Телевізійники дружно повторили патріотичний клич, сумлінно дотримуючись правил.

Якщо ти відрізняєш зло від добра, то просто не можеш обрати добро: не вийде обрати добро і продовжувати жити, наче й не було нічого.

Террі Пратчетт — письменник

Давид стояв на перетині проспекту Слави Üмперії та вулиці Великої Популяції. Важкі краплі дощу барабанили по захисному полю. «Корисний винахід», — подумав Давид, радіючи можливості гуляти під дощем без парасольки й при цьому не промокати. Вода стікала незримою «оболонкою», яка на відстані двадцяти п’яти сантиметрів повторювала контури тіла. Ясмін спізнювалася на пів години. Давид уже сумнівався, чи правильно зрозумів її, як вона з’явилася на перехресті.

— Über! Ну, привіт ще раз. Über! — усміхнулася вона.

— Über! Привіт, — зрадів Давид. — У мене для тебе дещо є.

Ти любиш квіти? Über!

— Über! Квіти? — здивувалася Ясмін. — Ти з якого століття, романтику? Ні, не подумай, мені приємно, — вона не любила звичайні рослини, але про це змовчала. — Квіти подобаються, а ще більше — колібрі. Über!

Давида нітрохи не збентежила відповідь Ясмін. Він на секунду відвернувся.

— Über! Готово. Перевір пошту. Über!

Ясмін відкрила нове повідомлення. З проєктора на üФоні вилетіли колібрі. При різкій зміні напрямку їхнього польоту в повітрі розсипався мерехтливий срібний пилок. Цифрові птахи літали навколо дівчини в краплях дощу, немов вона була найпривабливішою квіткою на планеті. Ясмін, щиро радіючи, дзвінко засміялася.

— Über! Не очікувала… — і поцілувала Давида, ледь торкнувшись губ. — Über!

Парочка прогулювалася набережною. Незабаром небо прояснилося. Колібрі засвітилися ще яскравіше. Перехожі раз у раз озиралися на öсобин, що неспішно прогулювалися, а навколо них літали крихітні пташки. Побачити закоханих вважалося великою удачею. Дехто навіть загадував бажання при вигляді настільки рідкісного видовища.

На вході в ресторан їх зупинив адміністратор.

— Über! Ласкаво просимо! Вибачте, не могли б ви вимкнути проєкцію? — він тицьнув указівним пальцем у колібрі, вона луснула, як мильна бульбашка, залишивши за собою слід зі срібного пилку, що розчинився. — У ресторані можуть перебувати відвідувачі з фобією. Дякую за розуміння. Über!

У öсобин було безліч страхів, алергій та інших дивовижних реакцій на реальне життя та його імітацію. Лікарі не встигали реєструвати нові види й підвиди розладів, найчастіше — психічних.

Ясмін швидко прибила долонями всіх колібрі. Дівчина задоволено захихотіла, киваючи адміністратору ресторану. Їх посадили за столик біля вікна.

— Über! Що побажаєте? Über! — запитав офіціант.

— Über! Пляшку смородинового вина, будь ласка. І дайте нам ще кілька хвилин, вибрати їжу. Über!

— Über! Звичайно, — кашлянув офіціант. — Зобов’язаний вам повідомити про нову заборону. Дві години тому, саме перед початком години пік, влада заборонила їсти в місцях громадського харчування. Ви все одно будете їсти чи обмежитеся вином? Це поки що не заборонено. Über!

— Über! А яке покарання за порушення заборони? Über! — поцікавився Давид.

— Über! Грошове. Якщо ви замовите їжу, ми змушені будемо повідомити у відповідні органи. Інакше покарають нас і позбавлять ліцензії, — виправдався офіціант. — Вас оштрафують на суму в розмірі триденної заробітної плати. Über!

— Über! Що ж, думаю, ми все одно…

— Über! — перебила його Ясмін. — Ми законослухняні öсобини. Принесіть тільки вино. Дякую! Über!

Офіціант пішов. Ясмін додала:

— Über! А вечерю продовжимо у тебе вдома, — запропонувала вона. — Якщо ти не проти, звісно. Über!

— Über! Зараз попрошу Дамблдора замовити їжу додому.

Über! — зрадів Давид.

— Über! Дамбл… кого? Über! — перепитала Ясмін?

— Über! Дамблдор. Штучний інтелект мого будинку. Я назвав його так, тому що… — Давид мало не бовкнув про книжку, — тому що… цікаве поєднання звуків, не вважаєш? Über!

— Über! Вельми дивне ім’я… Гаразд. Смородинове, значить?.. Über!

Давид пропустив Ясмін уперед.

— Über! Вітаю вас. Über! — почувся голос Дамблдора.

— Über! Давиде, ти б не міг вимкнути його? Über! — ігноруючи вітання, холодно промовила Ясмін.

— Хм, — пролунало у відповідь. Давид удав, що це він:

— Über! Хм, — він кахикнув, — Дамблдоре, вимкнення до сьомої ранку. Дякую! Über!

— Über! Ти ввічливий навіть з технологіями… — Ясмін присіла на стілець. — Ось тепер я по-справжньому зголодніла. Що ти замовив? Über!

Парочка майже не торкнулася їжі. Вино на голодний шлунок дало про себе знати. Вони без зайвих церемоній потягнулися цілуватися, роздягаючи одне одного. Давид забув про запобіжні заходи. Піднявши оголену Ясмін, він поніс її до ліжка. Давид кілька разів поцілував коліна дівчини. Ясмін відповіла поцілунком у шию.

— Ти божественно красива. Не можу повірити своєму щастю… — прошепотів він Ясмін на вухо.

Давид сам не зрозумів, вимовив він ці слова чи просто подумав. Він ніби занурився в солодке сновидіння, де був безмірно щасливий. Давид обійняв Ясмін. І… відчув, як раптом напружилося її тіло. Обличчя спотворилося від страху. Ясмін вдарила його в живіт.

— Über! Відпусти! — заволала вона. — Не торкайся! Über!

Ясмін спробувала сповзти з ліжка. Давид машинально схопив її за ногу.

— Über! Що трапилося? Ясмін, що я зробив не так? Поя… Він не встиг договорити. Ясмін з усієї сили вдарила ногою в голову. Давид втратив свідомість.

Череп розколювався від болю. Ясмін не було поруч. Але по шуму Давид зрозумів, що дівчина все ще у квартирі.

— Über! Ясмін. Über! — покликав він, хапаючись за