Читати книгу - "Солодка боротьба, Торі Шей"

На мить у мене прослизає думка про те, що Фелікс нагадує мого друга дитинства, Філа. Він також був захоплений дельфінами, завжди розповідав про них і навіть мріяв працювати в океанаріумі. Але цей спогад розчиняється в повітрі. Це абсурд, адже Філ був із зовсім іншого світу — бідний, але щирий, завжди трохи замкнутий, а Фелікс, я певна, народився із золотою ложкою в роті. Я швидко проганяю це порівняння.

***

Я біжу крізь тепле, сонячне повітря, майже не відчуваючи землі під ногами. На трибунах бачу його. Хлопець сидить, заглиблений у книжку, навіть не помічаючи мене, а я одразу ж вирішую, що це непорядок. Впевнено підбігаю ближче й зупиняюся просто перед ним, затуляючи світло.

— Філе! — вигукую, злегка пританцьовуючи від нетерпіння. — Ти знову читаєш! Хіба можна так?

— Міно, — каже він спокійно, мовби я не стою тут, захоплюючи його увагу. — Це книга про дельфінів. Ти б теж зацікавилась, якби прочитала.

Я кривлюся, трохи надувши губи, але його погляд — такий серйозний і сповнений щирого захоплення, що я мимоволі сідаю поруч.

— Добре, розкажи мені про них, — кажу з відтінком зухвалості. — Але коротко, бо ми ж домовилися, що сьогодні підемо на озеро.

Він киває, потім починає розповідати — не як дорослі, що пояснюють щось повчально і сухо, а так, ніби сам занурений у глибину морів. Його голос м'який і захоплений, а слова обережні й вдумливі, як кроки, коли йдеш босоніж по воді. 

— Вони надзвичайно розумні, — шепоче він, ніби ми зараз насправді під водою, де дельфіни плавають навколо нас. — Вони не просто виживають, а мають свої стосунки, як люди. Дельфіни можуть відчувати радість і навіть сум. І знаєш, у них є щось на кшталт дружби. Це… — Він на мить вагається, немов обирає найважливіше слово. — Це прекрасно.

Я дивлюся на нього, трохи зачарована його розповіддю, і вже забуваю, що хотіла тягнути його на озеро. Він стає для мене схожим на якогось морського принца, таємничого й непізнанного, але такого, що ділиться зі мною своїми секретами. 

— Ти колись зустрінешся з ними, правда? — запитую, бо його мрія здається мені справжньою і майже досяжною.

— Обов'язково, Міно. І коли це станеться, я тебе знайду й розкажу про кожного дельфіна, якого зустріну.

Ці його слова запам'ятовуються мені назавжди — так, ніби й сам Філ стає моєю історією.